Конструкційно-технологічні особливості російської архітектури і мистецтва другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Модерн і національний романтизм в Росії; творчі художні об’єднання; етнографізм, "новоруський стиль"; стилізаторство, історизм, еклектика.
При низкой оригинальности работы "Проектно-художня культура в Росії кінця ХІХ – початку ХХ століть", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Період кінця XIX - початку XX історично відповідає апогеєві й розпаду системи класицизму (завершенню так званого «золотого віку» красних мистецтв у Росії) та розвитку історицизму (“еклектики”) в архітектурі, пошукам національної форми української та російської архітектури, створенню першого інтернаціонального стилю (модерну) та початкові розбудови актуального творчого різноманіття ХХ - так званого «срібного віку» нової синтетичної російської художньої культури. Часи ХІХ - початку ХХ століть для розвитку містобудування, архітектури й образотворчих мистецтв в Росії виявилися періодом підготування й втілення рішучих змін у всіх галузях проектно-художньої культури, розпочатих попередньою епохою. Разом з панівним стилізаторським напрямом у 70-80 роки особливий розвиток отримав «археологічний», - демократичний й національно-романтичний - напрям в архітектурі, його майстри намагалися відродити традиції давньоруського зодчества (переважно XIV-XVII ст.) Цей напрям було протиставлено казенній “русько-візантійській” архітектурі, а також - усім стилізаторським напрямам, що повязувалися з недемократичною архітектурою: бароко, псевдовідродженням, стилями “людовиків” тощо. Архітектор, що є найбільш характерним представником демократичного народницького напряму «руського» стилю, починав власну творчість у 60-і роки ХІХ ст. як автор численних «типових» проектів деревяних речей для масового фабричного виробництва або альбомного тиражування (наприклад - для увражного видання «Мотиви російської архітектури»), а також - проектів оформлення інтерєрів у техніці різьбленого дерева. Архітектор був і залишився блискучим класицистичним рисувальником, який майстерно компонує мотиви, що йому постачає археологічна наука, - створюючи так звану “архітектуру, що розмовляє”.Проектна культура в ідеалі не розділяється на «мистецтво» і «техніку». Зміст терміну «проектна культура» осягає комплекс засобів і форм інституціонально організованої проектної діяльності, яка функціонально повязана з системами управління, планування і є особливого роду виробництвом проектної документації, у мові якої передбачається бажаний результат дій і образ майбутнього обєкта - речі, предметного середовища, системи діяльності, способу життя в цілому тощо. Впливу проектної культури зазнають сучасні наука, мистецтво, психологія людини, її відношення до світу, до соціального і предметного середовища; у формах споживання і творчості також присутні риси проектного переживання світу, тобто передбачення таких його образів, котрі повинні бути створені внаслідок людської життєдіяльності.
Вывод
У теорії дизайну з 1980-х років домінує ідея проектно-художньої культури. Вона народилася в ХХ ст. із характерної для європейської культури Нового часу утопії подолання розриву між Красою і Корисністю. Проектна культура в ідеалі не розділяється на «мистецтво» і «техніку».
Зміст терміну «проектна культура» осягає комплекс засобів і форм інституціонально організованої проектної діяльності, яка функціонально повязана з системами управління, планування і є особливого роду виробництвом проектної документації, у мові якої передбачається бажаний результат дій і образ майбутнього обєкта - речі, предметного середовища, системи діяльності, способу життя в цілому тощо. Але крім характеристики інституціональної проектної діяльності проектна культура сучасності є відмінною стильовою рисою сучасного мислення, однією з найважливіших типологічних ознак сучасної культури майже у всіх основних її аспектах, повязаних з творчою діяльністю людини. Впливу проектної культури зазнають сучасні наука, мистецтво, психологія людини, її відношення до світу, до соціального і предметного середовища; у формах споживання і творчості також присутні риси проектного переживання світу, тобто передбачення таких його образів, котрі повинні бути створені внаслідок людської життєдіяльності. Таке трактування проектної культури надає терміну «дизайн» широкого розуміння - як будь-якого прояву проектного мислення в сучасній культурі суспільства.
Найбільш важливими прогресивними традиціями російської архітектури, що мають величезне значення для практики пізньої архітектури, є ансамблевість і містобудівне мистецтво. Якщо прагнення до формування архітектурних ансамблів спочатку носило інтуїтивний характер, то в подальшому часі воно стало усвідомленим. Архітектура перетворювалася в часі, але проте деякі особливості російської архітектури існували і розвивалися впродовж сторіч, зберігаючи традиційну стійкість аж до XX століття, коли космополітична суть імперіалізму не стала їх поступово стирати.
Отже, естетична діяльність у сукупності всіх видів та форм пронизує різні сфери людської діяльності, естетизує її, наближає до створення ідеалів краси, підносить саму субєктивність особистості.
Список литературы
1. Історія української архітектури. / За ред. В. Тимофієнка. - К.: Техніка, 2003.
2. Всеобщая история архитектуры в 12 тт., тт. 6, 10-й. - М.: СИ, 1968, 1972.
3.Саваренская Т.Ф., Швидковский Д.О., Петров Ф.А. История градостроительного искусства. Поздний феодализм и капитализм. - М.: СИ, 1989.
4. Бунин А.В., Саваренская Т.Ф. История градостроительного искусства в двух томах. - М.: Стройиздат, 1979.
5. Кириченко Е.И. Русская архитектура 1830-1910-х годов. - М.: Искусство, 1978, 1982.
6. Кириченко Е.И. Русский стиль. - М.: Галарт - АСТ, 1997.
7. Кириченко Е.И. Москва на рубеже [XIX и ХХ] столетий. - М.: СИ, 1977.
8. Кириченко Е. Федор Шехтель. - М.: СИ, 1973.
9. Кириченко Е.И. Архитектурные теории XIX века в России.- М.: Искусство, 1986.
10. Иконников А. В. Историзм в архитектуре. - М.: СИ, 1997.
11. Славина Т.А. Константин Тон. - Л.: СИ. 1989.
12. Сарабьянов Д.В. Стиль модерн. - М.: Искусство, 1989.
13. Крастиньш Я.А. Стиль модерн в архитектуре Риги.- М.: СИ, 1989.
14. Борисова Е.А., Стернин Г.Ю. Русский модерн. - М.: Сов. художник, 1990.
15. Борисова Е.А., Каждан Т.П. Русская архитектура конца XIX - начала ХХ века. - М.: Наука, 1971.
16. Борисова Е.А. Русская архитектура второй половины XIX века. - М.: Наука, 1979.
17. Борисова Е.А., Стернин Г. Ю. Русский модерн. - М.: Галарт, 1994.
18. Борисова Е.А. Русский модерн.- М.: Сов. художник, 1990.
19. Борисова Е.А. Русская архитектурная графика XIX века. - М.: Наука, 1993.
20. Леон Бакст. - Л.: Аврора,1987.
21.Голынец Г.В., И.Я. Билибин. - М.: ИИ, 1972.
22. Семенов О. Иван Билибин. М.: ДЛ, 1988.
23. Виктор Михайлович Васнецов. - М.: Искусство, 1987.
24. Кудрявцева Л. Художники Виктор и Аполлинарий Васнецовы. - Л.: ДЛ, 1989.
25. М.В. Добужинский. Воспоминания. - М.: Наука, 1987.
