Ф. Аст - мислитель, що здійснив перехід від розуміння герменевтики як підручного засобу для біблейської критики до перетворення теорії розуміння в нову гуманітарну методологію. Релігійно-філософське підґрунтя ідеї про тотальну єдність людського духу.
Розглядаються теоретичні засади проекту універсальної герменевтики німецького мислителя XIX ст.Проблематика герменевтики, принципи інтерпретації культурних феноменів виявилися затребувані в історії, філології, мистецтвознавстві, дослідженнях культури, літературознавстві, в різноманітних прикордонних дисциплінах, що поєднують соціальну антропологію і психоаналіз, логіку і філологію, когнітивізм і структуралістські теорії. У той же час, те, з чого герменевтика почалася як філософська теорія залишилося в початковому стані, уявлення про інтерпретацію так і не вийшло за рамки загальних положень і з часом доповнилося численними метафізичними побудовами і ремінісценціями. Можна сказати ще жорсткіше: сенс існування герменевтики в даний час зберігається лише тому, що є не одна подібна дисципліна з чітко окресленою предметною областю (що, вочевидь, не має місця), але є численні герменевтичні теорії, з більш-менш зрозумілими завданнями, кожна з яких прагне досліджувати феномени культури з точки зору певної області знання. Шлейермахера (1768-1834), перш за все його книги «Герменевтика» (1809-1810) [2; 7], проте в звязку з цим імя Фридріха Аста часто незаслужено залишається в тіні. Таким чином, ми не розуміли б ні старовини взагалі, ні твори мистецтва, ні тексту, якби наш дух не був сам по собі і принципово єдиним з духом старовини, щоб він міг осягнути цей дух, чужий йому тільки тимчасово і відносно.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
