Філософсько-культурологічний аналіз модерну як проекту культури. Розгляд принципу раціональної суб’єктивності. Аналіз лінійно інтерпретованих універсальності, тотальності та масовості. Шляхи реставрації через концепти "неоуніверсалізм" і "номадична гра".
При низкой оригинальности работы "Проект модерну в ХХ-ХХІ столітті: універсалії, деконструкція та реконструкція", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Габермаса та філософських дискусій з постмодерном кінця ХХ - початку ХХІ століть у трьох значеннях: як епоха Нового часу; як форма культурної самосвідомості розвинутого індустріального суспільства Заходу; як універсалія соціальної еволюції на принципах субєктивності, раціональності, центрації, уніфікації та лінійного тексту історії. У роботі розглядаються основні напрями критики модерну в дискурсі інтертекстуальності та шляхи його відродження у вигляді філософських тенденцій до неоуніверсалізму, номадизму, транскультури та концепту інформаційної розваги («інфотейнмент»).Habermas and philosophical discussions with postmodern late XX - early XXI centuries in three senses: as the era of the New Age, as a form of cultural identity of advanced industrial societies of the West, as a universal social evolution on the principles of subjectivity, rationality, centration, unification and linear text of history. On the level of philosophic discourse (this is the very aspect the article is going to deal with) the «Modern Style» concept was conceptualized in the period between 1980s and 1990s in the result of long-lasting philosophic, ethic and aesthetic discussions concerning identification of cultural selfconsciousness model of Western countries industrial society. В работе рассматриваются основные направления критики модерна в дискурсе интертекстуальности и пути его возрождения в виде философских тенденций к неоуниверсализму, номадизму, транскультуре и концепту «информационного развлечения» («инфотейнмент»). Відтак критики Розуму в основу своїх теорій, спрямованих проти модерну, поклали ті самі принципи розумності і традиційної телеології, яку вони заперечували, що свідчить, на думку Ю. Діалогічний характер культурної ситуації, що склалася, підтверджується новими моделями ідентичності - такими, як «номадична ідентичність» [5], ідентичність «туриста» [6]; «транскультура» як модель самовизначення субєкта без субєктивності в стилі Cogito ergo sum [7], «трансестетика» як патерн моделювання симу-лятивного індивіда [8] тощо.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
