Продуктивнiсть озимої пшеницi залежно від попередників, добрив та обробітку грунту в степу України - Автореферат

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРОДУКТИВНІСТЬ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ ЗАЛЕЖНОРобота виконана в Інституті зернового господарства Української академії аграрних наук протягом 1997-2001рр. Науковий керівник - доктор сільськогосподарських наук, професор, академік УААН, Лебідь Євген Макарович, Інститут зернового господарства УААН, директор. добриво пшениця посів забуряненість Офіційні опоненти - доктор сільськогосподарських наук, професор Храмцов Леонід Іванович, Дніпропетровський державний аграрний університет, завідувач кафедри рослинництва; доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент УААН, Будьоний Юрій Васильович, Харківський державний аграрний університет ім. Захист дисертації відбудеться "26" квітня 2002 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.804.02 в Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м.Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в умовах північної частини Степу розроблена всебічна агротехнічна оцінка дії пяти попередників озимо? пшениці (з урахуванням впливу різних систем удобрення і основного обробітку грунту) на фактори родючості грунту та формування урожаю і якості зерна озимо? пшениці, що дозволило запропонувати економічно обгрунтовані рекомендаці? по підвищенню ефективності її виробництва. На основі проведених експериментів визначена дія найбільш поширених попередників озимо? пшениці, визначені кращі з них, розміщення після яких її посівів забезпечу? сталу високу продуктивність; досліджена різниця у дії оранки та чизельного обробітку у системі основного обробітку грунту, а також різних фонів удобреності на родючість, біологічні та фізико-хімічні показники грунту, на урожайність озимо? пшениці та якість її зерна; на параметри економічно? ефективності виробництва зерна, на зернову продуктивність сівозмін. Розроблені рекомендаці? мають важливе практичне значення: ?х впровадження дозволить значно підвищити урожайність озимо? пшениці у виробничих умовах, забезпечити збереження та відновлення родючості грунту, підтримання екологічно безпечного рівня нітратів і солей важких металів в зерні, а також збільшення продуктивності зернових сівозмін при помітній економі? грошово-матеріальних ресурсів. Проведено аналіз результатів досліджень вітчизняних та зарубіжних науковців з питань впливу попередників, добрив та обробітку грунту на агрофізичні, агрохімічні властивості та інші складові родючості грунту, на ріст, розвиток та урожайність, якість зерна озимої пшениці. Дослідження проводились у польовому стаціонарному досліді, в якому озима пшениця розміщувалась у трьох восьмипільних сівозмінах наступної будови: сівозміна 1: чорний пар, озима пшениця, кукурудза на зерно, ячмінь, кукурудза на зерно, горох, озима пшениця, соняшник; сівозміна 2: горохо-вівсяна сумішка на зелений корм, озима пшениця, кукурудза на зерно, ячмінь, кукурудза на силос, горох, озима пшениця, соняшник; сівозміна 3: кукурудза на силос, озима пшениця, кукурудза на зерно, ячмінь люцерна, люцерна 1-го року використання, люцерна 2-го року використання на один укіс, озима пшениця, соняшник.У дисертації представлено наукове обгрунтування і вирішення важливої народногосподарської проблеми, яка полягає в тому, що в умовах північної частини Степу розроблена комплексна агротехнічна оцінка дії пяти попередників озимо? пшениці (з урахуванням впливу різних систем удобрення і основного обробітку грунту), на фактори родючості грунту та формування урожаю і якості зерна озимо? пшениці, що дозволило розробити економічно обгрунтовані рекомендаці? по підвищенню ефективності її виробництва. Посіви, озимої пшениці, яка висівалась по чорному пару, при всіх варіантах удобрення грунту вологу використовували ефективніше: показники коефіцієнта водоспоживання по зерну на 13,5 і 17,2% були меншими, ніж після гороху та зайнятого пару, на 34,7 і 78,3% - порівняно з посівами після люцерни та кукурудзи на силос. Кращі умови азотного та фосфорного живлення озимої пшениці складались у грунті після чорного пару та люцерни, гірші - після кукурудзи на силос. Попередники впливали на рівень біологічної активності грунту: після чорного пару вона на 17-29% була вишою, ніж по гороху, люцерні та зайнятому пару. По ступеню позитивної дії попередніх культур на процеси кущення, формування висоти рослин та ваги надземної маси вони розташувались у наступній послідовності: найменші показники у посівів, розміщених після кукурудзи на силос, дещо кращі - після гороху, горохо-вівсяної сумішки та люцерни, найбільш розвинутими виявились рослини, які вирощувались по чорному пару.