Продовольча політика в Україні в 1920-1930-х роках - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наукОфіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Бойко Микола Корнійович, завідувач кафедри історії словян Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. доктор історичних наук, професор Гордієнко Леонід Митрофанович, завідувач кафедри міжнародних відносин Міжнародного інституту лінгвістики і права; доктор історичних наук, професор Кульчицький Станіслав Владиславович, заступник директора Інституту історії України НАН УкраїниОднією з проблем історії, що потребує переосмислення, правдивого, позбавленого догматичних стереотипів висвітлення, є продовольча політика радянського тоталітарного режиму, методи та наслідки її здійснення в Україні в 1920-1930-х роках - в одному з головних хлібовиробничих регіонів колишнього СРСР. Актуальність теми дисертації визначається, по-перше, тим, що продовольча політика більшовицької партії і Радянської держави в зазначений період не була предметом самостійного вивчення, по цій темі до цього часу не було окремого дисертаційного дослідження. По-третє, ретельне вивчення й аналіз як позитивного, так і негативного досвіду вирішення продовольчої проблеми в названий період, творче використання всього повчального, врахування уроків минулого сприятиме розробці більш раціональної продовольчої політики, допоможе владним структурам молодої Української держави виробити правильний курс на повне забезпечення населення продовольством. розкрити теоретичні аспекти предмета дослідження: обгрунтувати авторське трактування основних понять дисертаційної роботи - "продовольча політика", "аграрна політика", "продовольча проблема", "продовольчий комплекс"; показати діапазони прояву продовольчої проблеми на глобальному рівні, на рівні країн певної категорії та окремо взятої країни; з‘ясувати зміст терміну "вирішення продовольчої проблеми" стосовно досліджуваного та наступних періодів радянської історії; дослідити і висвітлити такі маловивчені події і процеси в розвитку сільського господарства України 1920-1930-х років, які не одержали достатньої розробки в роботах попередніх дослідників: практика проведення продподаткових кампаній в умовах непу; досвід організації прямого (безгрошового) товарообміну між містом і селом у 1921 р. та причини його зриву; сутність подальшого реформування податкової системи на селі в період непу; здійснення контрактації сільськогосподарської продукції в 1920-х роках; реальні причини хлібозаготівельної кризи 1927-1928 рр.; запровадження карткової системи розподілу продовольства, її скасування і розгортання державної, колгоспної та кооперативної торгівлі продовольчими товарами;У 1960 - першій половині 1980-х років були опубліковані праці з історії українського селянства, колгоспно-радгоспного будівництва в республіці, розвитку сільськогосподарської кооперації, здійснення аграрної політики в Україні, в яких в тій чи іншій мірі висвітлювалися деякі аспекти теми дисертації. З одного боку, в них закріплені позитивні зрушення, які обумовлені подоланням після ХХ з‘їзду КПРС догматичних стереотипів в історичній науці, в тому числі і намагання критичного аналізу ряду основних положень концепції колективізації, що існувала до цього, зокрема, більш широке висвітлення труднощів і помилок, допущених у ході суцільної колективізації і ліквідації куркульства як класу, з іншого - проявилась тенденція гальмування процесу об‘єктивного і всебічного пізнання досвіду колективізації. це пояснюється тим, що до другої половини 1980-х років в історичній науці по суті домінувала концепція колективізації, яка склалася ще в 1930-ті роки, коли осмислення історичної практики докорінних перетворень на селі та їх наслідків відбувалось по гарячих слідах процесу, який ще не закінчився, в умовах культу особи Сталіна, коли авторитарні оцінки і міркування перетворювались у догми, що довгі роки гальмували розвиток історичної науки. Ось чому в роботах з історії ліквідації приватновласницьких і запровадження колективістських методів господарювання на селі, які вийшли з друку до другої половини 1980-х років, тенденція прикрашання історії колективізації як у цілому в колишньому СРСР, так і в Україні, не була подолана повністю, а небезпека "очорнительства" явно перебільшена. Основу продовольчої політики, запровадженої з уведенням непу, становила заміна продрозкладки натуральним податком на основну продукцію сільського господарства; уведення на селі соціально-класової податкової системи; відновлення і розвиток сільськогосподарської кооперації; запровадження безгрошового еквівалентного товарообміну між промисловістю і сільським господарством; розвиток сільськогосподарської контрактації; встановлення системи товарно-грошових відносин між містом і селом; стимулювання матеріальної зацікавленості селян у збільшенні виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції державі.

Основний зміст роботи