Проблемний підхід до вивчення фольклорних творів на уроках читання - Дипломная работа

Дипломна робота Проблемний підхід до вивчення фольклорних творів на уроках читання Зміст Вступ Розділ І. Літературознавчий аспект вивчення фольклорних творів у початковій школі 1. Український фольклор як джерело народної мудрості 1.1 Малі фольклорні жанри як засіб виховання словом 1.2. Казка та її значення в розвитку молодших школярів 1.3 Легенди, міфи і байки у народній творчості 2. Програмові вимоги до вивчення літературних жанрів у початковій школі Розділ ІІ. Проблемний підхід до вивчення малих фольклорних жанрів у школі. 2.1 Методичне забезпечення вивчення казки, байки, легенди та малих жанрів 2.2 Пошук шляхів вдосконалення вивчення усної народної творчості Висновки Список використаних джерел Додатки Вступ Людське суспільство створює величні цінності матеріальної і духовної культури. У процесі олюднення природи людина пізнає красу творення, усвідомлює радість, яку несе в собі творче спілкування, і увічнює свої мрії про щасливий світ у витворах мистецтва. Мова і мислення нерозривно пов’язані між собою, але їх не можна ототожнювати. Проте, хоч як багато в світі різних мов, всі вони виникли й розвиваються в зв’язку з потребами суспільної праці, з потребами спілкування людей. Інакше й бути не може, адже література - це відображене в художньому слові життя суспільства з усіма складнощами і проблемами. У дитячому читанні дорослі вбачають, перш за все, засіб духовного інтелектуального розвитку дитини, опосередкований спосіб ввести її у навколишній реальний світ, допомогти пізнати його закони. У цьому питанні допомогу як вчителям, так і батькам слід шукати у першоджерелах культурного буття, у вивченні й опануванні духовних цінностей, які знайшли втілення у традиційній культурі та пройшли випробування часом. [12] Перші записи зразків народної творчості, як вважають вчені, зробив Аристотель;крім того , прислів’я та приказки трапляються у біблійних оповідях, а в слов’янських літературах - на полях хронік та житейських описів. [6] Г. Сковорода радив учням обов’язково вивчати усну народну творчість, яка найповніше зберігає скарби народної мудрості. В цьому Г. Сковорода, безумовно, був предтечею таких педагогів, як О. Духнович, К. Ушинський, та багатьох інших, які також відстоювали ідею народності школи і виховання.[60] В «Українській граматиці» І. Огієнка заслуговує на увагу дидактичний матеріал для читання й письмових вправ. Тексти підручника Огієнка переважно фольклорних жанрів: народні пісні, приказки, загадки, байки. Вміле використання усної народної творчості формувало у дітей філософське світосприймання та національний менталітет.[28] Особливу роль мови, усної народної творчості, літератури К.Д. Ушинський вбачав у справі виховання у дітей почуття патріотизму, любові до рідного краю, свого народу, його традицій, звичаїв, його мистецтва, культури, історії. [38] Серед методистів, які займаються вивченням цієї проблеми зараз можна виділити Вікторенко І.Л., Губенко О.О., Скіпакевич О.В. Вони досліджують проблеми формування пізнавальної активності молодших школярів засобами усної народної творчості, вивчення прислів’їв, легенд і переказів на уроках української мови і читання у 1-4 класах, подають нові технології вивчення малих фольклорних жанрів і методику їх проведення. Саме це повинно формувати у дитини любов до Батьківщини, до рідної мови і виховувати бережливе ставлення до природи, до людей, сприяти розвитку розумових здібностей дітей, формуванню особистості школяра. Мета дослідження - вивчення ефективності використання усної народної творчості на уроках у початкових класах і впровадження оптимальних методів щодо їх використання на практиці в школі. Воно ввійшло в життя і побут як один із засобів задоволення притаманної людині потреби у прекрасному і як органічний компонент її вірувань та світоглядних уявлень. Багатоваріантність фольклорних творів зумовлена і такою специфічною рисою народнопоетичної творчості, як імпровізаційність, тобто співтворчість у процесі виконання. У них йшлося про народження, життя, муки і смерть Христа. Народні звичаї і обряди, повязані з весняним пробудженням природи, супроводжувалися співом, іграми і хороводами, що мають в Україні загальну назву -веснянки. Необрядові пісні - це друга велика група поетичного фольклору. Найстійкіший з усіх мотивів, який зявляється у переважній більшості творів - закликання чи запрошення сну до дитини. Так, Вовк найчастіше сильний, жорстокий, проте незграбний і не дуже розумний; Ведмідь - сильний, працьовитий, настирливий, добрий, вайлуватий; Лисиця - гарна й розумна, проте хижа, підступна й брехлива; Заєць - полохливий, проте часом винахідливий і спритний; Кіт - сміливий, хоробрий, справедливий, тощо. Діти залюбки читають твори Л. Глібова та Є. Гребінки, класиків української байки, з великим захопленням вивчають байки І. Крилова, крім цього, жанрові особливості байки дають можливість дітям глибше усвідомлювати суть та своєрідність прийомів літературного аналізу твору.