Зміст поняття "мова судочинства" в різних нормативних актах України. Аналіз основних складнощів щодо передчасного гарантованого впровадження регіональних мов або мов меншин в судочинство України. Дослідження правового закріплення мови судочинства.
При низкой оригинальности работы "Проблемність законодавчого визначення та впровадження мов у національному судочинстві України", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Чернігівський національний технологічний університетАнотація судочинство нормативний акт мова Автор приходить до висновку, що на законодавчому рівні відсутнє єдине (уніфіковане) визначення «мови судочинства».Зробивши системний аналіз зазначених Законів, можна дійти таких висновків: - конституційно унормовується застосування: «української мови як державної»; «мови національних меншин України», зокрема російської; «мов міжнародного спілкування» статтею 10 Конституції України [1]; а термін «регіональні мови або мови меншин» не є конституційноправовою категорією; 6 того ж Закону № 5029, а саме: «державна мова обовязково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, у міжнародних договорах, у навчальному процесі в навчальних закладах (але - прим. авт.) в межах і порядку, що визначаються цим Законом», оскільки «обовязкове вживання в органах державного управління» значно вужче, ніж «обовязково застосовується при здійсненні повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади...» [12, с. декларативне гарантування регіональних мов при здійсненні правосуддя в Україні положеннями Законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про засади державної мовної політики» є передчасним, оскільки це може бути здійснено лише після внесенням змін, зокрема: до ст. 1 статті 4 Закону № 5029 про те, що «основи державної мовної політики визначаються Конституцією України, а порядок застосування мов в Україні - виключно цим Законом, з норм якого мають виходити інші правові акти, що визначають особливості використання мов у різних сферах суспільного життя» та ч. 2 статті 4 цього ж Закону № 5029 «якщо чинним міжнародним договором України, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені в законодавстві України про мови, то застосовуються норми, які містять більш сприятливі положення щодо прав людини» є нетрадиційним та незрозумілим для правозастосування, а отже потребують приведення у відповідність до міжнародних стандартів.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
