Проблеми євроінтеграційної політики України - Курсовая работа

Київський національний університет культури і мистецтв Курсова робота з дисципліни "Зовнішня політика України" на тему: "Проблеми євроінтеграційної політики України"Глобальна трансформація, як реальна дійсність і стратегічна перспектива, посилення дії факторів глобальної інтеграції, яка стає головною закономірністю світового розвитку, все це спонукає нас по-новому підійти до проблеми еволюції історичної ролі державності і національної держави як міжнародної інституції. У процесі інтеграції до світового економічного простору Україна зустрічатиметься з деякими труднощами. Насамперед наша держава повинна буде вирішити пріоритети зовнішньополітичного курсу, бо через деякий час вона стане нейтральною зоною, що розмежуватиме такі військово-політичні блоки, як ЄС і СНД. Не будучи значною мірою інтегрованою у структури СНД, Україна все ще має можливість змінити свій зовнішньополітичний курс у західному напрямку.Теоретичною і методологічною основою роботи послужили закони і нормативні акти, публікації друковані, періодичні видання. Обєктом дослідження курсової роботи виступають відносини Україною та ЄС з приводу європейської інтеграції.З точки зору євроінтеграційної політики України доцільно виділити окремо останню велику хвилю розширення, що відбулася у 2004р., коли 10 держав разом приєдналися до Євросоюзу, у тому числі більшість з них - постсоціалістичні, три з яких - Естонія, Латвія і Литва - входили разом з Україною до СРСР. Зазначимо, що відносини Україна - ЄС та підготовка до розширення інтеграційного угрупування на Схід належать приблизно до одного часового відрізку. Хоча, можливо, якби при підготовці і підписанні Угоди про партнерство і співробітництво (УПС) в Україні вже почалась би проводитись інтеграційна політика, то самі її положення були б більш сприятливими щодо перспектив нашої держави в майбутньому змінити статус партнера Євросоюзу на статус асоційованої держави або повноправного члена. Ковальової, згідно з якою один з чинників, що тепер ускладнюють реалізацію євроінтеграційного курсу України, є те, що протягом семи років незалежності, українські суспільно-політичні та економічні реформи відбувались без чіткої орієнтації на інтеграцію до ЄС, що відіграло негативну роль та уповільнило демократичні реформи, у той час коли реформи більшості країн ЦСЄ навпаки, із самого початку були спрямовані на конкретну мету досягнення відповідності європейським стандартам [3, c. Навіть йшлося про те, що розширення ЄС має стати перевіркою відносин між ним та Україною, прогнозувалося гальмування у короткостроковій перспективі динаміки торговельно-економічних відносин, ускладнення перетину людьми, товарами та послугами західного кордону України, а як інструменти подолання наслідків розширення ЄС у зовнішньоекономічному вимірі пропонувалося: набуття Україною членства у СОТ, активна підготовка до укладання Угоди про зону вільної торгівлі з ЄС, прискорення процесу сертифікації і стандартизації українських товарів відповідно до норм Євросоюзу [5,c.39].В геополітичній стратегії України утверджуються нові можливості: у якості одного з принципових стратегічних напрямів виокремлюється поглиблення економічного та політичного співробітництва з майбутніми новими членами ЄС, насамперед, з країнами Центральної Європи, що утворюють, так звану, Балтійсько-чорноморську вісь. У цьому контексті модернізована економіка України, як і інших країн сусідів ЄС, може розглядатися як вагомий економічний потенціал, поетапна інтеграція якого в економічну систему ЄС може відіграти функцію критичної маси, що здатна забезпечити відповідні зміни у геополітичному становищі Європи. Країнам Центральної Європи, які на старті інтеграційних процесів мали порівняно з Україною відчутні переваги, знадобилося майже 15 років, щоб здійснити складні системні, іноді непопулярні реформи і, таким чином, наблизитися до європейських стандартів. Можливість визначення та реалізації узгоджених механізмів співпраці між ЄС та Україною на найближчий період та більш віддалену перспективу, яка передбачається відповідними рішенням Єврокомісії, має з максимальною ефективністю бути використана українською стороною. Йдеться: · реалізація у відповідний відрізок часу обґрунтованої у Посланні Президента України "Європейський вибір" стратегії випереджаючого розвитку, яка має забезпечити щорічні зростання ВВП в Україні на рівні не менше 6-7%;На відміну від інших центрально-східноєвропейських країн, які мають з Європейським Союзом угоди про асоційоване членство, а більшість з них уже розпочали безпосередні переговори про вступ до нього, в Угоді про партнерство і співробітництво прямо не йдеться про перспективи приєднання України до ЄС. Не визначено перспективи набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі і в Спільній стратегії ЄС щодо України. ухваленій на Гельсінському самміті Євросоюзу 11 грудня 1999 року.

План

Вступ

Розділ 1. Еволюція співробітництва між Україною та ЄС

1.1 Євроінтеграційна політика України в контексті розширення ЄС

1.2 Нові можливості в євроінтеграційної стратегії України

Розділ 2. Перспективи співробітництва України з ЄС, та шляхи його прискорення

2.1 Проблеми у відносинах України і ЄС

2.2 Шляхи прискорення входження України до ЄС

Розділ 3. Перспективи розвитку відносин Україна - ЄС на початку ХХІ ст.

3.1 Питання щодо створення "зони вільної торгівлі" між Україною та ЄС

3.2 Перспективи підписання Угоди про асоціацію

Висновки

Використані джерела