Аналіз проблеми визначення змісту та структури лінгвосоціокультурної компетентності в англомовному аудіюванні студентів мовних вищих навчальних закладів. Характеристика лінгвосоціокультурної компетентності та різних підходів до визначення її компонентів.
Проблеми визначення змісту та структури лінгвосоціокультурної компетентності в аудіюванні У публікації наведена загальна характеристика лінгвосоціокультурної компетентності та різні підходи до визначення її компонентів, розкрито зміст лінгвосоціокультурної компетентності в англомовному аудіюванні.Щукіна, іншомовна комунікативна компетентність - це здатність вирішувати засобами ІМ актуальні для студентів завдання спілкування у побутовій, навчальній, виробничій, культурній сферах життя; вміння студента користуватися мовою і мовленням для реалізації цілей спілкування. Методисти розглядали ЛСКК як сукупність знань про країну, мова якої вивчається, національно-культурні особливості соціальної та мовленнєвої поведінки носіїв мови і здатність користуватися цими знаннями в процесі спілкування згідно зі звичаями, традиціями, правилами поведінки, нормами етикету, соціальними умовами та стереотипами поведінки носіїв мови. лінгвосоціокультурний студент англомовний Сучасні науковці характеризують комунікативну компетентність як кінцеву практичну мету навчання ІМ (Бориско Н. Ф.), яка передбачає відповідний рівень володіння мовними, мовленнєвими та соціокультурними знаннями, вміннями та навичками (Сафонова В. В.; Brown), і дозволяє організовувати свою мовленнєву діяльність у найрізноманітніших ситуаціях спілкування (Зимня І. А.), з урахуванням норм соціальної поведінки, зовнішніх соціокультурних та внутрішніх ситуативних факторів (Бориско Н. Ф.). Ніколаєва розглядає ЛСКК як цілісну систему уявлень про країну, мова якої вивчається, і про світ, що дозволяє комуніканту будувати свою вербальну і невербальну поведінку в певному ситуативному контексті на основі емпатії, знань фонової та безеквівалентної лексики з урахуванням соціокультурного фону іншомовного спілкування і сучасних реалій, властивих культурі країни, мова якої вивчається, відкрито сприймати інший спосіб життя, порівнювати його з національною своєрідністю своєї країни, свого народу і передбачає вміння використовувати країнознавчі та фонові знання про країну, мова якої вивчається; мінімум словникового запасу мови, факти, норми та цінності національної культури [2]. Бобильової, серед основних компонентів ЛСКК можна виділити такі знання, навички та вміння: 1) володіння соціокультурним змістом функціонування мови, яка вивчається, що передбачає наявність знань про відношення еквівалентності та безеквівалентності між одиницями рідної та іноземної мови; носіїв та джерела етнічної, національно-культурної та соціальної інформації в мові; лінгвокраїнознавчі та соціолінгвістичні напрямки в лексиці; соціокультурні стереотипи мовної поведінки; ступінь сумісності такої поведінки рідною та іноземною мовами; 2) впізнавання країнознавчо-маркованих мовних одиниць; "розподіл” соціокультурного змісту мовних реалій рідною та іноземною мовами; перекладу країнознавчо-маркованих мовних одиниць з рідної мови на іноземну та навпаки; 3) вміння соціокультурного аналізу функціональних типів автентичного тексту, характерних для повсякденно-побутової, ділової, наукової, професійної сфер спілкування; вибору прийнятного в соціокультурному плані стилю мовленнєвої поведінки в умовах міжкультурної комунікації [16].
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
