Дослідження дискусії провідних фахівців галузі кримінального процесу щодо поняття внутрішнього переконання судді. Розгляд його змісту та значення. Визначення головних елементів. Врахування сучасних умов здійснення кримінально-процесуального доказування.
Часопис Київського університету права * 2009/3Поєднання понять «вільна оцінка доказів» та «внутрішнє переконання» забезпечує конкретність пізнання обставин окремої кримінальної справи, а тому поняття внутрішнього переконання важко описати без характеристики процесу доказування й звернення до поняття оцінки доказів зокрема. Визначення оцінювання доказів як субєктивної діяльності має на меті підкреслити перш за все те, що це розумова діяльність судді, яка можлива лише за умов визнання в кримінальному процесі принципу вільної оцінки доказів, що передбачає для судді можливість критично ставитися до наданих доказів у кримінальній справі. Для цілісної картини процесу доказування і вільної оцінки доказів у процесуальній діяльності судді не вистачає лише вказівки на те, що результатом цієї субєктивної мисленнєвої діяльності судді є переконання, яке закон визначає внутрішнім, конкретизуючи, що це переконання судді стосується кримінальної справи на відміну від переконання як елементу правосвідомості, обсяг якого знаходиться за межами конкретної кримінальної справи та виражає правові погляди, ідеї, яких дотримується суддя. Невипадковою є і юридична конструкція норми, яка вперше законодавчо закріпила поняття внутрішнього переконання судді, а саме, у Кримінально-процесуальному кодексі Франції 1808 року, й визначила новий порядок доказування - вільну оцінку доказів на основі внутрішнього переконання судді. Оскільки внутрішнє переконання є елементом вільної оцінки доказів та засноване на доказах, що відображають обставини, повязані із подією злочину, а оцінку доказів здійснює суд, встановлюючи достовірність обставин по справі, то внутрішнє переконання судді також повинно розглядатися як субєктивна діяльність судді.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
