Проблеми виховання молодого покоління у творчій спадщині Григорія Ващенка - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукНауковий керівник - доктор педагогічних наук, професор, ПРИХОДЬКО Микола Ілліч, завідувач кафедри управління та соціальної педагогіки Запорізького державного університету АПН України, АНДРУЩЕНКО Віктор Петрович, директор Інституту вищої освіти АПН України кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник, ФІЛОНЕНКО Сергій Миколайович, проректор Міжрегіональної Академії управління персоналом З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту педагогіки АПН УкраїниЗараз Україна переживає докорінну зміну підходів до освіти та соціокультурної політики в цілому, освіта й виховання переорієнтовуються на розвиток особистості, її можливостей і якостей. Становлення незалежності України, потреба розбудови національної системи освіти і виховання зумовили зростання інтересу до педагогічної спадщини українських педагогів як важливого джерела розвитку сучасної педагогічної теорії та практики. До таких педагогів належить Григорій Григорович Ващенко (23.04.1878 - 02.05.1967), теоретик і практик, професор - широко відомий в діаспорі, але малознаний на Батьківщині. Оскільки Григорій Григорович Ващенко розробляв проблеми мети та змісту виховання, навчання й освіти, займався проблемами виховного ідеалу, питаннями взаємин вихователя і вихованця, стверджував ідеї природної рівності людей перед Богом, залежності їхніх моральних понять і вчинків від виховання, етнопедагогічних умов, то ми вважаємо, що доцільність наукового дослідження обумовлюється розвитком педагогічної науки в Україні. Мета дослідження полягає в науковому аналізі та узагальненні концептуальних положень педагогічної та наукової спадщини Г.Ващенка в руслі актуальних питань розвитку освіти і педагогічної науки в Україні, впровадження яких у життя уможливило б поглиблення засад демократизму в нашій освітній та виховній справі, гармонійне поєднання національного та кращого європейського і світового педагогічного досвіду, сприяло б практичному здійсненню Державної національної програми "Освіта" ("Україна XXI століття").Виявлено, що у становленні Г.Ващенка як педагога, вченого і патріота, письменника і просвітителя важливу роль відіграли видатні педагоги К.Ушинський, Й.Песталоцці, Й.Гербарт, Я.Коменський, Марія Монтессорі, велетні науки і філософи Г.Сковорода, Б.Спіноза, Р.Декарт, Ж.-Ж.Руссо, І.Кант. Проведене дисертаційне дослідження дозволяє стверджувати, що в еміграції Г.Г.Ващенко постає перед нами не лише як педагог i психолог, літератор i вчений, а й як патріот України, духовний батько Спілки Української Молоді. За двадцять два роки життя в еміграції Г.Г.Ващенко написав багато праць, які мають значну наукову цінність для педагогів і вихователів, та й взагалі, для всіх українців, бо писалися вони з думками про долю рідного народу, про національне виховання нашого юного покоління. У другому розділі “Провідні ідеї Григорія Ващенка щодо виховання дітей і молоді та можливості їх використання в сучасній освітньо-виховній системі” розкривається сутність педагогічних поглядів педагога на проблеми виховання молодого покоління, на виховний ідеал, можливості використання доробку вченого у розвязанні освітньо-виховних проблем на сучасному етапі державотворення. Ващенко в реалізації своєї життєвої мети - служіння Богові й Україні - визначив для себе завдання - створити освітньо-виховну систему для України.