Виявлення змін у регулюванні пенітенціарної політики держави та приведення її до міжнародно-правових стандартів. Заходи, спрямовані на усунення існуючих прогалин у сфері виконання кримінальних покарань і гуманізацію кримінально-виконавчого законодавства.
Проаналізовано актуальні проблеми вдосконалення кримінально-виконавчого законодавства України, які стосуються відбування покарань. Key words: penal institution; penal law; punishment; supervisory committee; condemned. Незважаючи на всі позитивні зміни в кримінально-виконавчому законодавстві, перед Україною стоїть ще величезна кількість завдань, які необхідно реалізувати для остаточного реформування системи органів і установ виконання покарань у напрямі подальшої демократизації, гуманізації, посилення захисту прав і свобод людини відповідно до вимог міжнародно-правових актів та зобовязань нашої держави перед європейським та світовим співтовариством [1]. Зокрема, це стосується забезпечення прав засуджених та їх подальшого приведення до вимог Мінімальних стандартних правил поводження з вязнями [2]; розроблення нових і поширення практики застосування вже існуючих покарань, не повязаних із позбавленням волі; вивчення можливості застосування заходів громадського впливу на правопорушників. Кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань для захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так й іншими особами, а також запобігання тортурам і нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими [3].Законодавець згадує про те, що такі переведення здійснюються за участю Апеляційної комісії Департаменту, але чіткої та послідовної процедури переведення законодавство не містить. Але сприйняття працівниками КВУ поведінки засудженого може бути дуже різним та повязаним з будь-якими чинниками. Визначення злісного порушника режиму як ?особи, яка має певний набір характеристик та дисциплінарних правопорушень? [4] є типовим прикладом так званої ?стигматизації? особи. Тобто йдеться не про діяння особи, а про саму особу й фактично таку особу законодавець наділяє певним ?статусом?, ?званням? злісного порушника режиму. Науковий вісник № 1, 2014 позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери) або переводилась на більш суворий режим відбування покарання...? Як видно, будь-яка поведінка засудженого може розглядатися як злісна непокора вимогам адміністрації.Отже, якщо засуджений має певні специфічні характеристики та наділений особливими статусами (наприклад, статус ?чорнобильця?, пенсіонера та ін.) він має зберігати ці статуси і під час відбування покарання. І це зрозуміло, оскільки покарання поширюється на конкретний злочин та має чітко визначені межі. Засуджені фактично не мають змоги користуватися тими перевагами, які надає той чи інший статус через відсутність механізму реалізації такого статусу в умовах позбавлення волі. Департамент не є платником зборів до пенсійного фонду та інших фондів соціального страхування, а отже, засуджені, які мають право на пенсійне забезпечення, не можуть цим правом скористатися, оскільки в разі відсутності відрахувань до таких фондів, засуджений не набуває статусу застрахованої особи. Якщо засуджений під час відбування покарання працював, а колонія не сплачувала внесків до пенсійного фонду, то такий засуджений не набуває права на отримання пенсії.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
