З’ясування сучасного стану системи пенсійного забезпечення в Україні. Аналіз зарубіжного досвіду в даній сфері, поєднання діяльності недержавних пенсійних фондів, страховиків та банківських установ. Пошук напрямів вдосконалення пенсійного забезпечення.
Аннотация к работе
Обєктом дослідження являється система пенсійного забезпечення населення як елемент соціального захисту та основна ознака сучасної ринкової економіки. Метою дослідження даної курсової роботи є всебічно розкрити структуру системи пенсійного забезпечення населення, вивчити її проблеми, обґрунтувати необхідність та шляхи її реформування, перспективи для України. Причиною є, по-перше, перехід нашої держави до ринкових механізмів господарювання, в яких соціальний захист населення та їх добробут є головною ознакою, а також економічна криза 90-х років, яка помітно вплинула на матеріальне становище переважної більшості населення країни. До такої категорії потрапили і пенсіонери, що втратили всі заощадження, накопичені за період трудової діяльності, і стали отримувати пенсійні виплати на рівні, недостатньому для забезпечення найнеобхідніших життєвих потреб. По-друге, у більшості країнах Західної Європи, в тому числі і в Україні, помітним стає значне старіння нації, що зумовлює певні диспропорції в пенсійному забезпеченні, адже воно залежить від співвідношення кількості працюючих та пенсіонерів.Розглядаючи економічну та соціальну сутність категорії „пенсія", перш за все необхідно проаналізувати історичне підґрунтя її виникнення. А вперше про необхідність створення такої системи було викладено в теорії неоліберального напряму німецької економічної теорії, засновником якої справедливо вважається Вальтер Ойкен, який створив школу, що в подальшому отримала назву фрейбурзької. Ойкен розрізняв два „ідеальних типи" господарства: центрально-кероване господарство та вільне ринкове господарство, тобто класифікував їх, відштовхуючись від способу управління господарським процесом, форми координації діяльності окремих господарських одиниць. Тому, він вважає, що в умовах ринкової економіки вирішення цієї проблеми повинна взяти на себе держава яка може впливати на соціальну сферу, беручи участь у розподілі суспільного продукту звичайно в тих межах що не зумовлюють порушення економічного порядку. Розвиток неоліберальної теорії вільного ринкового господарства повязаний з імям Мюллера Армака, який вперше сформулював ідею створення „соціально-ринкової" економіки.Солідарна система означає, що платник податків вносить кошти в загальний фонд, а виходячи на пенсію отримує мінімальну, але гарантовану соціальну допомогу. Така система базується на принципі солідарності, тобто працююче покоління утримує пенсіонерів, а коли нинішні працюючі вийдуть на пенсію, то їх утримуватимуть ті, хто перебуватиме на той час у працездатному віці. Але у промислово розвинутих країнах така система забезпечує дуже невисокий рівень пенсій порівняно із середнім розміром заробітної плати (у США, наприклад, пенсія на підставі солідарної системи становить близько 35% від середнього доходу за весь час роботи до виходу на пенсію і ставка обовязкових відрахувань роботодавців до державної пенсійної системи становить лише 12,5%). Система добровільного накопичення розрахована на осіб, які готові здійснювати добровільні додаткові грошові відрахування з метою отримання додаткового джерела доходу після виходу на пенсію. У 1994 р. парламент затвердив розроблений урядом закон про часткову та поступову зміну звичайного пенсійного забезпечення громадян по старості: пенсійний вік до 2013 р. поступово підвищується з 60 до 65 років; для осіб, які бажають піти на пенсію у віці 60-64 років, пенсія по старості встановлюється в половинному розмірі від звичайної; звичайна пенсія в повному обсязі починає виплачуватися їм після досягнення 65-річного віку; пенсійні страхові внески не мають перевищувати в майбутньому 30% місячного заробітку; надалі страхові пенсійні внески нараховуватимуться не із загального заробітку, а із суми, що залишилася після сплати податків; передбачено підвищення розмірів внесків на 2,5% один раз на пять років.У світовій практиці дедалі ширше застосовується багаторівнева система пенсійного забезпечення, яка має три складові - солідарну (перший рівень), обовязкову накопичувальну (другий рівень) та додаткову або добровільну накопичувальну (третій рівень). В умовах старіння населення, змінюється співвідношення працездатних і пенсіонерів. Сумарних відрахувань стає недостатньо для збереження рівня пенсій, їх розмір знижується за рахунок "запізнілої" індексації і коефіцієнт заміщення (відношення розміру пенсії до розміру заробітної плати) - знижується. Середній американець має можливість забезпечити собі три пенсії: державну, приватну корпоративну і приватну індивідуальну.
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Науково-теоретичні аспекти пенсійного забепечення
1.1 Огляд літературних джерел
1.2 Теоретичні основи зарубіжного досвіду пенсійного забезпечення
Розділ 2. Аналіз і напрямки узагальнення розвитку пенсійного забезпечення
2.1 Зарубіжний досвід розвитку пенсійного забезпечення та можливості його використання для вдосконалення Пенсійної системи в Україні
2.2 Пенсійне забезпечення в Україні та вплив на нього зарубіжного досвіду
Розділ 3. Напрямки розвитку та вдосконалення пенсійного забезпечення в Україні
3.1 Вдосконалення пенсійного забезпечення в Україні
3.2 Тенденції і перспективи розвитку пенсійного забезпечення в Україні