Проблеми статусу та професіоналізації діяльності депутатів парламенту на сучасному етапі (порівняльно-правове дослідження) - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Проблеми статусу та професіоналізації діяльності депутатів парламенту на сучасному етапі (порівняльно-правове дослідження)Робота виконана на кафедрі конституційного, адміністративного і фінансового права Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Міністерство освіти і науки України Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор ГЕОРГІЦА Аурел Зиновійович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри міжнародного права. Захист відбудеться 06 листопада 2009 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.04 в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м.Конституція України 1996 р. докорінно змінила конституційно-правовий статус парламенту - Верховної Ради України. З цим повязані такі питання, як: характер депутатського мандата, взаємовідносини з електоратом, права й обовязки депутата в органі влади, несумісність депутатського мандата з певним посадовим становищем і родом діяльності, депутатська відповідальність, умови професіоналізації депутатського корпусу тощо, дослідження яких та їх систематичне відбиття у законодавстві безпосередньо впливають на ступінь демократизму представницької системи, філософію її функціонування й розвитку. Верховна Рада України прийняла відповідні закони та свій регламент, норми яких визначили загальний каркас правового статусу вітчизняних парламентаріїв. Водночас слід врахувати: по-перше, що ці норми зазнавали і у майбутньому зазнаватимуть змін, які вноситимуться народними депутатами наступних скликань; по-друге, при зіставленні досвіду організації роботи депутатів зарубіжних держав із вітчизняним виявилося чимало «прихованих» резервів, які можуть бути використані у діяльності народних депутатів України в умовах професіоналізації їх діяльності; по-третє, практика функціонування Верховної Ради виявляє недоліки і недоопрацювання законодавства, які потребують негайного усунення, і ставить перед нею нові завдання. Основна мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на базі досягнень конституційно-правової науки, порівняльного аналізу норм вітчизняного і зарубіжного законодавства, а також узагальнення практичного досвіду парламентської діяльності країн усталеної демократії та України виявити існуючі на сьогодні правові проблеми у статусі та професіоналізації діяльності депутатів парламенту; на цій основі окреслити контури моделі професійної діяльності народного депутата України, а також сформулювати практичні пропозиції щодо вдосконалення законодавства в цій сфері правовідносин.У Середньовіччі процес оформлення станів йшов паралельно з формуванням середньовічних станових установ: кортесів - в Іспанії (ХІ - ХІІ ст.ст.); парламенту - в Англії (ХІІІ ст.); Генеральних штатів - у Франції (XIV ст.); в Україні у добу Київської Русі існувала боярська рада; в умовах перебування українських земель у складі Польщі та Великого князівства Литовського на їх терені існували віча, скликалися наради короля з панівними прошарками т.зв. сейми, в новоутвореній Українській державі (XVII ст.) верховним органом влади стала Генеральна рада. Головна відмінність між античними демократіями і тією системою, яка називалася «представницькою» або «республіканською» полягає у повному виключенні народу, який репрезентується загальнонародними зборами, з участі в правлінні в сучасних республіках, і не в повному виключенні представників народу з правління у давніх республіках, де народні збори були органом правління поряд із магістратами. «Депутатський (парламентський) мандат: поняття і види» зясовано, що представницька функція члена парламенту визначається як мандат (доручення). Одночасно з утвердженням класичного парламентаризму виник інший вид мандата - «вільний мандат», який характеризується такими ознаками: 1) мандат є загальним; 2) мандат не імперативний; 3) мандат не підлягає відкликанню; 4) мандат при своєму здійсненні не вимагає схвалення дій мандатарія. Розглядається і такий вид, як представницький (всенародний) мандат, який характеризує відносини між депутатом і виборцями, при яких перший, вважається представником усієї нації, а не своїх виборців, тобто депутат володіє колективною інвеститурою.Представницькі та виборні засади, повязані з розподілом праці, професіоналізацією функції управління спостерігалися на ранніх стадіях розвитку людства. У Середньовіччі процес оформлення станів йшов паралельно з формуванням середньовічних станових зборів: в Іспанії такі установи - кортеси виникли з феодальних рад-курій (ХІ - ХІІ ст.ст.); в Англії початком станового представництва були зібрання васалів короля, до яких у 1265 р.

Основний зміст роботи