Проблеми становлення системи центральних органів виконавчої влади України - Статья

Розглядається суперечливий процес становлення системи центральних органів виконавчої влади України. Показано, що після прийняття Конституції України 1996 року становлення системи центральних органів виконавчої влади України відбувалося, переважно, у позаконституційний спосіб, що спричинило накопичення правового нігілізму і збереження його у поточній діяльності.За ст.113, вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України (далі - КМУ); ст.116 (п.9) та ст.117 передбачають існування центральних органів виконавчої влади (міністерств та інших органів) - далі ЦОВВ; ст.118 визначає місцеві державні адміністрації як місцеві органи виконавчої влади. Про систему міністерств та інших центральні органи виконавчої влади у Конституції України згадується виключно епізодично, а саме: Президент України утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Премєр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади (п.15 ст.106 Конституції); Аверянов (із співавторами) [5, с.9], не можна вести мову про запровадження принципів належного урядування (зокрема, ефективності, відповідності (узгодженості), належного законодавства тощо) в практику діяльності органів виконавчої влади за відсутності відповідної законодавчої бази (зокрема, потребують якнайшвидшого доопрацювання та прийняття проектів законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади"), Разом із тим, згадані Укази впроваджували такі основні правила: за Указом № 179/96: Міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України (далі, у межах Указі, - міністерство) є центральним органом державної виконавчої влади, підпорядкованим КМУ Міністерство реалізує державну політику у відповідній галузі; При цьому у первісній редакції Указу № 1573/99 у схемі організації центральних органів виконавчої влади було виділено не три (міністерства, державні комітети, ЦОВВ із спеціальним статусом), а чотири групи ЦОВВ, четверта - це "Центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів (наприклад, через Міністра фінансів України - Головне КРУ, Державне казначейство України; через Міністра юстиції України - Державний комітет України у справах релігій; через Міністра економіки України - Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України тощо). Діяльність всіх органів виконавчої влади цього типу спрямовується і координується КМУ через відповідних членів КМУ (наприклад, через Міністра аграрної політики та продовольства України - Державна інспекція сільського господарства України; через Міністра внутрішніх справ України - Адміністрація Державної прикордонної служби України, Державна міграційна служба України; через Міністра освіти і науки України - Державна служба інтелектуальної власності України, Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України, Державна інспекція навчальних закладів України; через Міністра соціальної політики України - Пенсійний фонд України; через Міністра фінансів України - Державна казначейська служба України; Державна пробірна служба України; Державна служба фінансового моніторингу України; Державна фінансова інспекція України; Державна фінансова інспекція України (бувше Головне КРУ); через Міністра юстиції України - Державна архівна служба України, Державна виконавча служба України, Державна пенітенціарна служба України, Державна реєстраційна служба України, Державна служба України з питань захисту персональних даних тощо).