Проблеми сталого землекористування в Україні - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИСпеціальність 08.08.01 - Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук Науковий консультант: доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України ДОРОГУНЦОВ СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, голова Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор БАЛАЦЬКИЙ ОЛЕГ ФЕДОРОВИЧ, Сумський державний університет Міністерства освіти і науки України, професор кафедри управління; Захист відбудеться 2003 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м.Земля є основою людського існування, що визначає її важливу роль у процесі соціально-економічного розвитку суспільства. В Україні близько 6,7 млн. громадян отримали земельні сертифікати, що засвідчують право власності на землю, з них близько 1,3 млн. селян вже отримали державні акти на право приватної власності на землю. У звязку з цим виникла потреба формування нової парадигми землекористування в Україні - концепції сталого землекористування, яка могла б забезпечити підвищення добробуту людей, вирішити проблеми, повязані з деградацією навколишнього середовища, поліпшення екологічного стану земель. Особливо загострилося питання збереження, раціонального використання і розширеного відтворення земельних ресурсів як базису сталого розвитку України. Особливу увагу слід зосередити на здійсненні сталого розвитку землекористування шляхом комплексного розвязання проблем забезпечення раціонального використання землі.У результаті теоретичних досліджень встановлено, що на сучасному етапі розвитку економіки земельні відносини слід розглядати як сукупність суспільних відносин стосовно володіння, користування і розпорядження землею як засобом виробництва і предметом праці, опосередкованих формами власності, організаційно-правовими формами господарювання, орендою землі, її купівлею-продажем тощо. При цьому основою земельних відносин, їх найголовнішим стрижнем визнається право власності на землю, а саме: визначення фізичних меж кожної земельної ділянки, одержання державних актів на право власності, недопущення порушень меж землеволодіння і землекористування, створення максимально сприятливих умов для успадкування землі, передачі її в оренду, заставу, продажу через земельні аукціони та інші операції, що виникають у процесі розвитку ринкових відносин. Своєрідність розвитку земельних відносин, повязаних з володінням, користуванням і розпорядженням землею, полягає у відсутності єдиної концепції землекористування та механізму її реалізації. Перехід до приватної власності на землю і розвиток ринкової економіки кардинально змінили як земельні відносини, так і характер використання землі. На наш погляд, методологія земельної реформи повинна базуватися на обєктивних законах природи і суспільства та відповідних економічних механізмах, здатних реалізувати її в господарській практиці для забезпечення охорони і найбільш раціонального використання земельних ресурсів, підвищення родючості землі, ефективної реалізації права власності кожного громадянина на землю, розвиток різних форм господарювання.Радикальна лібералізація економіки, реформування земельних відносин в Україні у напрямі запровадження різних форм господарювання на базі приватної власності, формування багатоукладної економіки ринкового типу загострюють питання забезпечення раціонального використання й охорони земель. Протягом останніх років в Україні спостерігається погіршення екологічного стану землекористування разом з соціально-економічними показниками розвитку держави. Через відсутність фінансування в країні значно скорочені обсяги землевпорядних і науково-дослідних робіт, у недостатньому обсязі проводяться заходи з земельного кадастру, моніторингу земель, належним чином не здійснюється державний контроль за їх використанням і охороною. Трансформація соціально-економічної системи, яка відбувається протягом останніх десяти років, порушила економічні та земельні відносини, при цьому створення нової інфраструктури землекористування не враховує зміни, які відбуваються. Мета її полягає у гармонізації процесу еволюційного розвитку природи і суспільства (при активній участі населення), створення оптимальних умов для ефективного землекористування, недопущення подальшої деградації земель, забезпечення здорової життєдіяльності на землі нинішніх і наступних поколінь.

Основний зміст роботи