Проблеми шкільної мовної освіти в педагогічній спадщині С.Х. Чавдарова - Автореферат

Проблеми шкільної мовної освіти в педагогічній спадщині С.Х.Відродження національної суверенності України, розбудова її державних засад зумовлює потребу в глибокому дослідженні історії різних напрямів суспільного життя українського народу. Дослідження становлення і розвитку шкільної мовної освіти в Україні шляхом персоніфікованого підходу є особливо актуальною, суспільно важливою проблемою, від вирішення якої значною мірою залежать успіхи сучасної національної освіти. Відповідно до законів України «Про освіту», Державної національної програми «Освіта» (Україна ХХІ століття), Національної доктрини розвитку освіти розроблено Концепцію мовної освіти 12-річної загальноосвітньої школи, яка передбачає національне відродження суспільства й інтеграцію у європейський і світовий освітянський простір. З-поміж визначних педагогів кінця ХІХ - початку ХХ ст. виділяється постать Сави Христофоровича Чавдарова (1892-1962), талановитого вченого, педагога, автора новаторських за своїм змістом підручників з української мови. Чавдарова ми розглядаємо не тільки, як віху в історії розвитку педагогічної думки в Україні, але і як важливе джерело у вирішенні сучасних проблем навчання і виховання учнів.У вступі охарактеризовано основні елементи наукового дослідження, обґрунтовано його актуальність, розкрито концепцію дослідження, проаналізовано загальний стан проблеми у наукових працях з історії педагогіки та інших напрямів педагогічної, історичної, філософської наук; сформульовано мету, обєкт, предмет, завдання, методи дослідження, вихідні методологічні положення; зазначено наукову новизну та практичну цінність; визначено внесок здобувача у досягненні наукових результатів, форми апробації та впровадження здобутих теоретичних результатів у сучасну освітню практику. Чавдарова відображає позицію національного свідомого українця, щирого патріота свого народу, відданого своїй професії, науковця, який доводив, що за будь-яких політичних та соціокультурних умов необхідно піклуватися про культуру рідного народу, сприяти розбудові його духовності та освіченості. Конкретний напрям, зазначав науковець, вивчає зміст, методи і раціональну організацію занять з мови, таку організацію, щоб учні якнайуспішніше засвоювали передбачені програмою знання і набували добрих навичок практично володіти мовою усно й на письмі. З-поміж проблемних питань шкільної мовної освіти учений виділяв: принципи побудови, зміст, обсяг та структуру програм з мови для кожного з класів; спрямування і характер удосконалення підручників з української мови; методів навчання тощо. Вивчення філологічних наук слід розглядати у контексті загальноосвітніх завдань; учні мають знати і розуміти факти мови, їх різноманітність, типове в них, роль тощо; учні повинні усвідомлювати мову як реальну практичну свідомість, соціальну в своїй історії, в походженні, в розвиткові й у житті суспільства та кожного окремого його члена; у навчанні мови доцільно використовувати історичні факти з розвитку мови у звязку з історією народу; роботу з мови, засвоєння граматичних фактів потрібно будувати у взаємозвязку мовних явищ з процесами мислення; вивчення граматичних та інших мовних явищ на основі поєднання змісту і форми, розуміння того, що за кожною особливою формою слова приховано певний зміст, певний нюанс його значення.Чавдарова, які невідривні від епохи, в якій жив учений (перша половина ХХ ст.). Чавдарова належать: активна участь у реформуванні шкільної мовної освіти (він є автором програм з української мови для ЗОШ); створення української методико-філологічної школи та керування нею, написання посібників з методики мови; написання підручників з української мови; викладання філологічних дисциплін у навчальних закладах Києва; науково-педагогічна діяльність над удосконаленням загальних проблем виховання (підтримання дисципліни, патріотизм, провідна роль учителя у процесі виховання); методична робота з мовних дисциплін: розробка й аналіз критеріїв оцінювання мовних досягнень учнів, формування і впровадження в шкільну практику нової методики навчання мови та літератури, аналіз і систематизація дидактичних принципів, методична розробка окремих розділів науки про мову. Чавдаров чи не перший з-поміж вітчизняних методистів дав найповніше визначення методики мови як галузі педагогічної науки, визначив основні типи уроків української мови, висвітлив взаємозвязок методів, залежність їх ефективності від мети і змісту навчання, вікових особливостей, рівня знань і загального розвитку учнів. З-поміж методів учений виокремив словесні, наочні і практичні, з-поміж вправ - граматичний розбір, усвідомлене списування, диктанти, граматико-орфографічні вправи.

Основний зміст дисертації