Проблеми релігійної філософії - Реферат

У другій половині XX ст. людство перейшло на новий етап свого історичного розвитку, який характеризувався подальшим зростанням виробництва, нарощуванням темпу його руху, ускладненням суспільного життя і загостренням соціальних протиріч, зміною становища людини в світі, її участі і ролі в історичному процесі. Разом із змінами в соціально-економічному і духовно-культурному житті людства відбулися значні зміни в змісті і характері філософствування, діапазон якого значно розширився порівняно з минулим: волюнтаристи та індетерміністи, раціоналісти та ірраціоналісти, обєктивісти і субєктивісти, сцієнтисти і антисцієнтисти тощо, - всі вони разом стають своєрідним дзеркалом того, чим стурбоване людство і які думки панують в головах людей. Одні філософи у пошуках відповідей на питання, які поставило життя, звернулись до філософської спадщини, філософської класики минулого, намагаючись "прочитати" її у відповідності до вимог історичного моменту, тому відбулось повернення до І.Канта і виникли неокантіанські школи - Марбургська і Фрайбургська, найбільш відомі їх представники Герман Коген (1842-1918), Пауль Наторп (1854-1924), Ернст Кассірір (1874-1945), Генріх Ріккерт (1863-1936) та інші. Дехто, скоректувавши деякі положення К.Маркса, особливо про класи і класову боротьбу, революцію і державу диктатури пролетаріату, намагався зєднати марксизм з своїми міркуваннями про людину, її поневолення і самовивільнення, страждання і щастя. Загальним для них є насамперед те, що всі вони виявляють стурбованість положенням і становищем людини, її долею в майбутньому, наростанням кризових явищ у суспільстві і, в першу чергу, кризою духовної культури, процесами відчуження людини від природи, від інших людей і від самої себе.Наростання суперечностей в суспільстві і ритмі його руху, грізні небезпеки в різних сферах життєдіяльності людей, руйнівний натиск технологій та екологічний стан, загроза ядерної війни і голоду в планетарних масштабах, нездатність людства виробити надійні заходи проти цілого комплексу грізних небезпек, а відповідно, мати гарантоване майбутнє, породжують у широкої громадськості світу настрої беззахисності, невпевненості і безнадійності. Як відображення цих процесів і настроїв в різних кінцях Землі став зростати інтерес широкої громадськості до релігій, відроджуватись старі віровчення і зявлятись нові, виходити праці представників тих чи інших філософських релігійних віровчень. Спільним для всієї сукупності філософських релігійних вчень сучасності є "антропологічний поворот", який здійснює філософія останнього століття взагалі, намагання наблизити релігійні віровчення до вимог сучасності і відповісти на актуальні питання, які ставлять віруючі і саме життя [9, С. Увесь світовий контекст вимагає від України як держави і від українця як громадянина цієї держави поглибленої уваги до "наявного буття", яке в гегелівській традиції визначається як "ось це", що існує "тут" і "тепер" та в гайдеггерівському розумінні - як світ "людини" [10, С. Релігія, яка за тривалий період свого існування накопичила багато різноманітних способів осмислення природних і соціальних явищ, безумовно, є одним із фундаментальних джерел цінностей та орієнтирів для людини.У “Католицькому словнику” про це мовиться таке: філософія є нею тому, що “по-перше, тому, що вона прокладає дорогу для віри, встановлюючи, наприклад, духовну природу душі, буття бога і т.д.; далі, тому, що, хоч вона і не може довести істини одкровення, вона може показати, що вони не є такими, що явно суперечать розуму; в-третіх, тому, що в усіх випадках, коли філософія і теологія стикаються, філософ зобовязаний, коли зявляється необхідність, виправити свої висновки у відповідності з вищою і найбільш достовірною істиною віри. Схоластичними аксіомами були у вченні Фоми Аквінського і такі принципи як принцип гармонії віри і знання, примат віри над знанням (знання неповинно суперечити вірі, якщо це не так, то воно повинно бути відкинуто як неприйнятне); принцип ієрархії (принцип Піраміди: на вершині абсолютна божественна свідомість, все інше - у її підніжжя); принцип творіння всього існуючого богом. Вчення Фоми Аквінського як раз і мало таку особливість, як відносна простота доведення релігійних постулатів, доступність, певна спрощеність в поясненні складних проблем розвитку природи, людина і суспільства. Аргументація: все у світі має свою причину, а це означає, що є “причина причин”, нею є бог; 2) на основі наявності руху. Неотомісти, продовжуючи розвивати традиційне тлумачення Фоми Аквінського, стверджуючи, що теологія превалює над філософією, віра домінує над розумом, використовують сучасну наукову термінологію.В марксизмі ж М.Бердяєв бачив розпочатий попереднім матеріалізмом "остаточний процес обездушування історії, змертвлення внутрішніх її таємниць", в тому числі за рахунок раціоналізації і людини, і її духовного життя, як це мало місце і в Гегеля. Людини не з маленької літери, а з великої, в серцевині

Зміст

Вступ

1. Релігійна філософія і сьогодення

2. Сучасна неотомістська філософія - офіційна доктрина католицької церкви

3. Постулати персоналізму

Висновки

Перелік посилань