Проблеми реалізації судово-правової реформи в Україні (1991-2004 рр.) - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних науктеорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Бисага Юрій Михайлович Ужгородський національний університет, завідувач кафедри конституційного права та порівняльного правознавства Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор КАЛЮЖНИЙ РОСТИСЛАВ АНДРІЙОВИЧ, Київський національний університет внутрішніх справ , начальник кафедри теорії держави і права кандидат юридичних наук, професор БОБРОВНИК СВІТЛАНА ВАСИЛІВНА, Київський університет права Національна академія наук України , проректор Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра теорії та історії держави і права, м. Захист відбудеться 26.04.2007 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.867.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м.Хоч за часів незалежності нашої держави Верховна Рада України і прийняла багато законів, які спрямовані на підвищення ефективності здійснення правосуддя в Україні, але, на жаль, актуальною залишається проблема їх практичного втілення. На нашу думку, практичне вирішення проблем здійснення судово-правової реформи може дати результат у тому випадку, якщо достатньою мірою будуть враховуватися досвід та історія розвитку судочинства, а також практика застосування нормативно-правової бази у сфері здійснення правосуддя в Україні. Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз теоретичних та практичних проблем реалізації судово-правової реформи в Україні в період 1991-2004 років в розрізі становлення ефективного правосуддя, яке відповідає міжнародним стандартам захисту прав та інтересів людини і громадянина. охарактеризувати теоретико-правові особливості внесення перших змін до законодавства відповідно до засад, визначених Концепцією судово-правової реформи (затверджена Постановою Верховною Радою України 28 квітня 1992 року); на базі аналізу нормативно-правових актів розглянути закономірності системних нормативно-правових перетворень на першому етапі реформи (1991-1996 рр.) у сфері організації судової системи, прокуратури, адвокатури, нотаріату, а також стану реформування процесуального законодавства; Складовими частинами предмета дисертаційного дослідження стали питання визначення концептуальних напрямків здійснення реформи судової системи; здійснення правосуддя; зясування закономірностей законодавчого та організаційного забезпечення судово-правової реформи в Україні; визначення проблемних питань, які повинні були вирішуватись у ході проведення реформи, зокрема, в законодавстві про судоустрій, правовому статусі правоохоронних інституцій, а також у процесуальному законодавстві.У першому розділі “Судово-правова реформа в Україні: концептуальний рівень” проведено стислий аналіз та дано оцінку положень і завдань Концепції судово-правової реформи в Україні (далі Концепція), яка була затверджена Постановою Верховної Ради України від 28 квітня 1992 року, а також досліджено науково-теоретичну думку щодо визначення моделі реформування судово-правової системи України (підрозділ 1.1.). Звернено увагу на те, що протягом 1992-1994 рр. Верховна Рада України прийняла законодавчі акти про внесення змін до Закону України “Про судоустрій”, прийнято закони про статус суддів, Конституційний Суд, Арбітражний Суд, кваліфікаційні комісії суддів, адвокатуру, нотаріат, внесено деякі зміни до процесуальних кодексів, спрямовані на забезпечення підозрюваному та обвинуваченому права на захист. Проаналізувавши зміни в законодавстві, дисертант дійшов висновку про те, що і надалі спостерігалась відсутність передбаченого Концепцією напрямку виведення організаційного забезпечення судів з системи Міністерства юстиції, хоча закон і задекларував положення про здійснення такого забезпечення з дотриманням принципу незалежності суду. Звичайним видається факт, що відсутність правового регулювання діяльності спеціальної служби з виконання рішень суду негативно впливала на силу цих рішень , а звідси - і на вагу суду в суспільстві та у системі державної влади України. Але, хоч реформою і не визначено концептуальної ролі прокуратури, все ж таки було скасовано функцію прокурорського нагляду в суді за законністю судових рішень.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ