Проблеми реалізації організаційно-господарських правовідносин у сфері авіаційного страхування щодо діяльності професійного об’єднання страховиків - Статья

ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ГОСПОДАРСЬКИХ ПРАВОВІДНОСИН У СФЕРІ АВІАЦІЙНОГО СТРАХУВАННЯ ЩОДО ДІЯЛЬНОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО ОБЄДНАННЯ СТРАХОВИКІВЗастосування інституту страхування в процесі здійснення господарської діяльності надає гарантії відновлення порушених майнових інтересів у випадку настання непередбачуваних випадкових подій. На думку фахівців в сучасному світі не створено більш раціонального та надійного соціально-економічного механізму захисту майнових інтересів субєктів господарювання та фізичних осіб ніж страхування [18, 5].Відповідно до ст.352 Господарського кодексу України [1] страхуванням є діяльність спеціально уповноважених державних організацій та субєктів господарювання (страховиків), повязана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Добровільне авіаційне страхування це страхування, яке здійснюється на підставі договору страхування між страховиком і страхувальником, у відповідності до правил добровільного авіаційного страхування, які визначають загальні умови і порядок його здійснення, і підлягають реєстрації у державному органі нагляду за страховою діяльністю при видачі останнім ліцензії страховику на право здійснення конкретного виду добровільного авіаційного страхування. Перелік обовязкових видів страхування міститься у ст.7 Закону України "Про страхування", вказаний перелік є вичерпним і в якості обовязкових видів страхування наведена норма встановлює авіаційне страхування цивільної авіації. При цьому зобовязані страхувати: експлуатант або власник цивільного повітряного судна комерційної авіації повітряні судна; авіаперевізник свою відповідальність за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, вантажу і пошті; замовник авіаційних робіт своїх працівників, працівників інших організацій, задіяних у виконанні авіаційних робіт, та осіб, які забезпечують технологічний процес під час виконання авіаційних робіт; експлуатант або власник повітряних суден авіації загального призначення, у тому числі легких, надлегких, аеростатичних та аматорських відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам; аеропорт та сертифіковані субєкти наземного обслуговування свою відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам; організації, що надають послуги з аеронавігаційного обслуговування свою відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам; розробники, виробники цивільної авіаційної техніки, організації з технічного обслуговування, що мають право проводити випробувальні польоти повітряні судна, членів екіпажу, інший авіаційний персонал та свою відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам. Аналіз наведеного вище дозволяє стверджувати, що законодавець у Постанові КМУ №561 по іншому (ніж в ч.3 ст.13 Закону України "Про страхування") підходив до врегулювання вказаних відносин: 1) фактично встановивши обовязковість вступу страховиків до професійного обєднання; 2) чітко визначивши види обовязкового авіаційного страхування, при отриманні ліцензій на які, страховики зобовязані набути членства у Авіаційному страховому бюро; 3) встановивши обовязковість проходження процедури реєстрації страховиків у Державному департаменті авіаційного транспорту (в Державіаслужбі України); 4) закріпивши процедуру подання заяви до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, у разі, якщо страховики, прийняли рішення про вступ до Бюро.

Основний зміст.