Проблеми правового регулювання банкрутства за законодавством України - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ БАНКРУТСТВАЗахист відбудеться “15” березня 2001 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д11.170.01 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України за адресою:83048, м.Донецьк, вул. Досліджено визначення банкрутства та його елементи, удосконалені з урахуванням специфіки господарського права визначення різновидів банкрутства - навмисного та фіктивного, зроблено авторську класифікацію кредиторів, розглянуто правовий статус учасників арбітражного провадження у справах про банкрутство та надано пропозиції щодо його подальшого правового регулювання. Виділено три етапи у підході до створення спеціальних державних органів з метою запобігання банкрутству або, якщо уникнути його не вдалося, підвищення ефективності цієї процедури. Досліджено проблеми правового регулювання арбітражного провадження у справах про банкрутство відповідно до стадій провадження. The definition of bankruptsy and its elements has been studied; the definitions of the types of bankruptsy (intentional and fictitious) have been improved and adjusted to the needs of economic law; authors classification of creditors has been suggested; the legal status of the participants in arbitration process of bankruptsy procedure has been reviewed and proposals regarding its further law regulation have been submitted.Більш того, у колишньому СРСР, незважаючи на планову систему господарювання, норми, що передбачали процедуру банкрутства, були присутні у законодавстві аж до початку 60-х років, хоча й не знаходили застосування на практиці. Закон України "Про банкрутство", прийнятий Верховною Радою України 14 травня 1992 року, став одним з перших законів, що були прийняті у країнах СНД та регулювали подібні відносини. До того ж, незважаючи на еволюцію та значні зміни у законодавчій базі України, що відбулись з моменту прийняття Закону "Про банкрутство", сам Закон до середини 1999 року зазнав лише незначної корекції. Все це обумовило прийняття 30 червня 1999 року нової редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у відповідності до якої процедуру банкрутства було кардинально змінено. І якщо з моменту написання першої у правовому полі, яке регулює банкрутство в Україні, відбулися значні зміни, то у другій основна увага приділяється поняттю та характерним рисам банкрутства з акцентом на законодавство іноземних країн.Складається з трьох підрозділів, де автор розглядає правову природу банкрутства, а також досліджує правовий статус сторін та учасників провадження у справі про банкрутство. Дослідження відповідного законодавства України дозволяє зробити висновок, що після прийняття нової редакції Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” намітився відступ від “прокредиторської” системи, закладеної у попередній редакції Закону України “Про банкрутство”. Для успішного застосування на практиці законодавство про банкрутство повинно спиратись на певну систему принципів, які мають бути включені до Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Дисертантом зроблені висновки про доцільність закріплення даних понять у законодавстві України, а також запропоновано внести до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відповідні зміни, які вилучили б неустойку за порушення податкового (а не тільки цивільного) законодавства зі складу грошових зобовязань, погашення яких боржником свідчить про відновлення його платоспроможності. У цьому ж розділі надається аналіз компетенції Державного органу з питань банкрутства у відповідності із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", виділені основні напрямки його діяльності, вказані позитивні моменти у порівнянні з компетенцією попередніх державних структур.Перш за все позитивним слід вважати перехід від яскраво вираженої прокредиторської концепції, що була закладена у Законі України "Про банкрутство", до пріоритетності збереження боржника як субєкта підприємницької діяльності. Не можна залишити без уваги і появу нових учасників арбітражного провадження (арбітражних керуючих та Державного органу з питань банкрутства), а також конкретизацію правового статусу інших учасників арбітражного провадження у справах про банкрутство. В той же час внаслідок дослідження автору вдалося виявити у правовому регулюванні процедури банкрутства комплекс проблем, що потребують скорішого правового врегулювання, та надати пропозиції щодо їх вирішення. Блок проблем, що торкаються застосування до боржника процедур, які передбачені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ