Проблеми попередження девіантної поведінки вихованців режимних установ для неповнолітніх в історії вітчизняної педагогіки (ІІ половина ХХ ст.) - Автореферат

Національний педагогічний університет імені М.П.ДрагомановаРобота виконана в Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор, академік АПН України Євтух Микола Борисович, академік-секретар відділення педагогіки і психології вищої школи АПН України. Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Оржеховська Валентина Михайлівна, Інститут проблем виховання АПН України, завідувач лабораторією превентивного виховання; Захист відбудеться 14 травня 2009 року о 16.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.01 в Національному педагогічному університеті імені М.П. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Навіть цілком благополучні, на перший погляд, сучасні діти відчувають страх перед майбутнім, побоюються ставати дорослими, хворобливо переживають зраду, самотність; покладаються переважно на себе і почасти - на батьків, не довіряючи політичним лідерам; мають власну думку стосовно перебудови суспільства; відстоюють право на ранню самостійність; не бажають служити у війську; усвідомлюють своє безправне становище в суспільстві. Нинішню ситуацію з історико-педагогічним осмисленням проблеми попередження девіантної поведінки неповнолітніх маємо всі підстави вважати незадовільною. Маємо підстави констатувати, що на нинішньому етапі вченими зясовані такі аспекти порушеної проблеми: мотиви виникнення девіантної поведінки дітей і підлітків, шляхи її діагностики та профілактики (В.Баженов, А.Бєлкін, І.Козубовська, Л.Кондрашова, Е.Костяшкін, О.Кочетов, В.Оржеховська, І.Парфенович, Г.Пономаренко); психологічні особливості правопорушень неповнолітніх і специфіка коригування їх поведінкових відхилень (С.Бєлічева, І.Доллард, В.Ковальов, Н.Пихтіна, М.Раттер, Г.Товканець). Йдеться, зокрема, про дослідження П.Вівчара “Особливості морального виховання неповнолітніх, засуджених у виховно-трудових колоніях” (1998), І.Звєревої “Теорія і практика соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю в Україні” (1999), Т.Андронюк “Пропедевтична робота з підлітками, схильними до девіантної поведінки, на уроках трудового навчання в загальноосвітній школі” (2002), Н.Онищенко “Корекція девіантної поведінки молодших школярів у процесі діяльності дитячих громадських організацій” (2003), О.Шарапової “Педагогічні умови комплексної корекції девіантної поведінки молодших школярів” (2003), І.Хозраткулової “Педагогічні засади виявлення та подолання насилля у підлітковому середовищі” (2003), Л.Вєйландє “Підготовка студентів до роботи з підлітками девіантної поведінки” (2005) та ін. Заслуговують на увагу й дослідження таких аспектів проблеми девіантної поведінки, як психологічний (В.Бараннік, Т.Ваврик, І.Пономаренко та ін.), соціологічний (О.Волянська, А.Демічева, А.Капська, Т.Перепелиця та ін.), філософський (В.Білецький, Л.Котляров та ін.), кримінологічний (В.Бурдін, Т.Кальченко, А.Нікітін), медичний (М.Буянов, Т.Мозгова, О.Селецький та ін.), лінгвістичний (Н.Грозян) і навіть архітектурний (А.Ахаїмова - авторка дисертаційної праці “Принципи архітектурно-планувальних рішень соціально-реабілітаційних центрів (для безпритульних дітей та підлітків)”).Наслідком цього часто стають про вияви девіантної (від лат. deviatio - відхилення) поведінки - специфічного способу зміни соціальних, правових норм і очікувань шляхом демонстрації ціннісного ставлення до них. Девіантну (як і злочинну) поведінку в кримінології прийнято вважати відчуженою, оскільки вона свідчить про неприйняття особою цінностей і норм, встановлених суспільством. Ця поведінка є водночас і відчужуваною, оскільки, вчиняючи дрібні правопорушення і злочини, особливо впродовж тривалого часу, людина тим самим постійно ізолює себе від середовища, його норм, цінностей. Іншим притаманні: а) перманентна демонстрація зневаги до норм загальноприйнятої поведінки; б) пристрасть до спиртних напоїв, наркотиків, участі в азартних іграх; в) бродяжництво, систематичні втечі з дому, навчально-виховних закладів; г) ранні статеві звязки, статева розпущеність; ґ)систематична поява (в тому числі й у безконфліктних ситуаціях) злобливості, мстивості, грубості, актів насильницької поведінки; д) тяжіння до створення конфліктних ситуацій, постійні сварки в сімї, тероризування батьків та інших членів родини; е) культивування ворожнечі до інших груп неповнолітніх, що відрізняються успіхами в навчанні, дисциплінованою поведінкою; є) звичка до присвоєння всього, що погано лежить, що можна безкарно відібрати у слабшого; ж) порушення психофізіологічного розвитку, невропатологічні риси та патохарактерологічні реакції, знижений рівень інтелектуального розвитку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ