Проблеми початкової освіти в роботі педагогічних з’їздів України (1861–1920 рр.) - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукРобота виконана на кафедрі педагогіки початкової освіти та соціальної педагогіки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. МЕЛЬНИЧУК Сергій Гаврилович, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, професор кафедри педагогіки початкової освіти та соціальної педагогіки. МАЙБОРОДА Василь Каленикович, Національна академія державного управління при Президентові України, професор кафедри управління освітою; АНТОНЕЦЬ Михайло Якович, Інститут педагогіки АПН України, старший науковий співробітник лабораторії історії педагогіки. Захист дисертації відбудеться 15 квітня 2005 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.16 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.Подібне поєднання зусиль педагогів-учених, учителів-практиків, максимальне залучення педагогічних новацій Заходу мали місце в нашій освіті в другій половині ХІХ - початку ХХ ст. і яскраво виявилися у феномені педагогічних зїздів зазначеного періоду. Кінець ХІХ - початок ХХ ст.”, яке вийшло 1991 р. під редакцією Е.Дніпрова, міститься параграф „Педагогічні зїзди і зїзди з народної освіти у розвитку передової педагогічної думки й обєднанні демократичного вчительства”. У дисертації Т.Кравченко „Розвиток початкової освіти на Харківщині в другій половині ХІХ - початку ХХ ст.” (1999 р.) розкрито історію становлення та розвиток початкової освіти в краї, спроби запровадження початкового всеобучу, боротьба земства та прогресивної громадськості за українську мову викладання в початкових школах, згадуються деякі педагогічні зїзди. Таким чином, окремі аспекти проблеми педагогічних зїздів другої половини ХІХ - початку ХХ століття та їхнього впливу на розвиток початкової освіти України розглядалися рядом дослідників в інформативному плані або в контексті більш широких досліджень, але жодного разу ця тема не ставала предметом окремого цілісного всебічного наукового дослідження. Методологічною й теоретичною основою дослідження стали теорія наукового пізнання, положення щодо діалектичного взаємозвязку і взаємозумовленості явищ та необхідності їхнього висвітлення у конкретно-історичних обставинах, перехід кількісних змін у якісні, про сутність і соціальну зумовленість освіти та виховання, єдність національного й загальнолюдського, звязок історії із сьогоденням, теорії й практики; положення державної національної програми "Освіта (Україна XXI століття)", Конституція Україні (статті 23, 53).У першому розділі - „Проблеми початкової освіти України в 1861 - 1920 рр.” - основний акцент зроблено на найбільш актуальних проблемах тогочасної народної школи: вдосконаленні змісту, форм і методів її роботи, спробі запровадження початкового всеобучу; боротьбі української громадськості за розвязання мовної проблеми та за поліпшення соціально-правового статусу вчителів початкових шкіл. ХІХ ст. була не занадто активною, вона більше репрезентувалася окремими земськими діячами, справжніми сподвижниками, такими, як М.Корф, котрі робили вагомий внесок в озвучення проблем освіти, розвязання окремих з них у межах свого земства чи своїх можливостей. Протягом 60 - 80-х рр. було вироблено тип початкової школи, розроблено методику її роботи, написано для неї підручники. Але лише в 90-х рр. почалася справжня підготовча робота в цьому напрямку: було вироблено методологію, згідно з якою вивчалася потреба в початкових школах, складався кошторис розвитку освіти, перспективні плани переходу до початкового всеобучу. Для зїздів характерне жваве обговорення самими вчителями тих чи інших педагогічних або освітянських проблем, прийняття з їхнього приводу на основі обговорення тих чи інших заяв, клопотань, рекомендацій тощо.У висновках зроблено теоретичне узагальнення, що виявляється в дослідженні теоретико-методологічних та організаційно-педагогічних аспектів проблем початкової освіти України в роботі освітянських зїздів (1861 - 1920 рр.). Після реформ 1861 р. освіта стала „полем битви” різних суспільно-політичних сил, які по-різному бачили майбутнє імперії і способи його досягнення. Поворот у ставленні уряду до освіти відбувся лише 1907 р., коли державні кошти на народну освіту почали стрімко зростати. В Україні виникло й набуло стабільних рис учительство, як певна корпорація, суспільний прошарок, потужна складова різночинного земського „третього елемента”. Але передові земці, освітяни вже відчули необхідність подібного спілкування, тому діалог між учителями-практиками, педагогами-науковцями, громадськістю й владою продовжував мати місце навіть під час офіційної заборони зїздів, на курсах, які набували форми педагогічних нарад чи зїздів, інших напівофіційних та неофіційних заходах.Вдовенко В.В. Зїзди вчителів України (друга половина ХІХ ст.): витоки, їх вплив на народну освіту // Теоретичні питання культури, освіти та виховання.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ РОЗКРИТО В ТАКИХ ДРУКОВАНИХ ПРАЦЯХ АВТОРА