Проблеми підвищення продуктивності праці на підприємстві - Курсовая работа

Національний дохід або валовий національний продукт, у разі підвищення продуктивності збільшується швидше, ніж показники витрат. Зниження ж продуктивності призводить до інфляції, пасивного торговельного балансу, повільних темпів зростання або спаду виробництва і до безробіття. В умовах посиленої конкуренції на ринках товару, послуг і праці великого значення набуває підвищення продуктивності праці на підприємствах, яке виявляється передусім у збільшенні маси продукції, що виробляється за одиницю часу за незмінної її маси, що виробляється за одиницю часу за незмінної якості, або в підвищенні якості і конкурентоспроможності за незмінної її маси, що виробляється за одиницю часу; зменшенні затрат праці на одиницю продукції. Це веде до зміни співвідношення затрат живої та уречевленої праці. підвищення продуктивності праці означає, що частка затрат живої праці в продуктах зменшується, а частка затрат уречевленої праці збільшується. Зростання продуктивності праці сприяє скороченню часу виробництва й обігу товару, збільшенню маси і норми прибутку.Згідно з рекомендаціями Міжнародної організації праці (МОП) розрізняють поняття "продуктивність" і "продуктивність праці". Продуктивність дає змогу порівнювати виробництво на різних рівнях економічної системи (на рівні окремого індивіда, цеху, підприємства, організації, галузі й держави) з використаними ресурсами. Більш висока продуктивність означає збільшення обсягу продукції за тих самих витрат, при цьому необхідно враховувати потреби цієї чи іншої продукції на ринку, в суспільстві. Продуктивність передбачає ефективне використання всіх без винятку ресурсів: праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації, часу - в процесі виробництва та реалізації товарів і послуг. Теоретично продуктивність виражається, як правило, таким відношенням: продуктивність праця оцінка резервВимірювання продуктивності праці має грунтуватися на розумінні її економічного змісту, визначенні показників, які можуть характеризувати рівень продуктивності праці у часі і просторі. Методи обліку продуктивності праці мають відповідати таким вимогам: • одиниця виміру не може викривляти показники продуктивності праці; Розрізняють продуктивність у масштабі суспільства, регіону, галузі, підприємства, організації, цеху, виробничої дільниці, бригади й окремого працівника. Він вимірюється відношенням кількості виробленої продукції до величини робочого часу, витраченого на його виробництво. де В - виробіток; У масштабі економіки рівень продуктивності праці (виробітку) у сфері матеріального виробництва визначається відношенням величини знову створеної вартості - національного доходу - за певний період до середньооблікової чисельності персоналу, зайнятого у сфері матеріального виробництва протягом цього періоду.Вплив на середньорічний виробіток працівника ПВП зміни частки робітників у чисельності ПВП (ДВДР) розраховується за формулою: де - відхилення фактичної частки робітників в загальній чисельності ПВП від запланованої, %; Вррп-середньорічний виробіток одного робітника у плановому періоді, грн. Вплив на середньорічний виробіток зміни кількості відпрацьованих днів одним робітником () можна визначити за формулою: де ДВФ - фактична питома вага робітників у загальній чисельності ПВП, %; Прд - відхилення фактично відпрацьованої одним робітником кількості робочих днів від запланованої; вдп - плановий середньоденний виробіток робітника, грн. Визначається вихідна чисельність промислово-виробничого персоналу підприємства у плановому періоді, тобто умовна чисельність, яка була б потрібна для випуску планового обсягу продукції за збереження базисного рівня випуску продукції на одного працюючого: де Чвих-вихідна чисельність, осіб; Ч6-чисельність працюючих у базисному періоді, осіб; К0-темп зростання обсягу виробництва продукції у плановому періоді, %. Розраховується зміна чисельності працюючих під впливом різних чинників зростання продуктивності праці і визначається загальне зменшення (збільшення) чисельності підсумовуванням одержаних величин за всіма чинниками: , де Е - загальне зменшенні (збільшення) чисельності під впливом чинників зростання продуктивності праці, осіб; Е, - зміна чисельності під впливом /-го чинника, осіб; п - кількість чинників, що впливають на зміну продуктивності праці у плановому періоді. Планування продуктивності на основі трудомісткості праці виробничої програми здійснюють прямим рахунком на основі трудомісткості виробничої програми, беручи до уваги взаємозвязок між показниками продуктивності праці і трудомісткості продукції: де ДП - приріст продуктивності праці щодо базисного рівня, %; ДТ - зниження трудомісткості продукції в порівнянні з базисним рівнем, %.Фонд робочого часу працівників галузі промисловість( в середньому на одного штатного працівника) протягом періоду зменшувався, а відпрацьовано одним працівником найвищий показник був в 2010 році, що позитивно відобразилося на коефіцієнті використання робочого часу, який у 2010 році був найвищий.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади продуктивності праці на підприємстві

1.1 Теоретичні основи продуктивності праці

1.2 Показники і методи вимірювання продуктивності праці

1.3 Методи планування росту продуктивності праці

1.4 Резерви і фактори підвищення продуктивності праці

Висновки до першого розділу

Розділ 2. Тенденції та проблеми підвищення продуктивності праці ТОВ "МСМ Фаворит"

2.1 Аналіз трудового потенціалу

2.2 Дослідження проблем та резервів підвищення продуктивності праці

Висновки до другого розділу

Розділ 3. Заходи з удосконалення методів підвищення продуктивності праці ТОВ "МСМ Фаворит"

Висновки

Список використаної літератури