Проблеми підтримання державного обвинувачення у кримінальному процесі України - Дипломная работа

ДИПЛОМНА РОБОТА з предмету кримінальний процес на тему : “ПРОБЛЕМИ ПІДТРИМАННЯ ДЕРЖАВНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ” ЗМІСТ ВСТУП 1. ОСНОВНА ЧАСТИНА 1.1 СУТЬ ДЕРЖАВНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ 1.1.1 Поняття державного обвинувачення і його підтримання у суді 1.1.2 Прокурор - суб’єкт державного обвинувачення 1.2 ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДГОТОВКИ ПРОКУРОРА ДО ПІДТРИМАННЯ ДЕРЖАВНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ В СУДІ 1.2.1 Поняття підготовки прокурора до підтримання державного обвинувачення 1.2.2 Методика підготовки прокурора до підтримання державного обвинувачення 1.3 ПІДТРИМАННЯ ПРОКУРОРОМ ДЕРЖАВНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ В СУДІ 1.3.1 Підтримання державного обвинувачення у підготовчій частині судового розгляду 1.3.2 Підтримання державного обвинувачення в судовому слідстві 1.3.3 Підтримання державного обвинувачення у дебатах сторін ВИСНОВОК СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ПЕРШОДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ ВСТУП Однією з найважливіших функцій прокуратури, яка властива більшості правових систем сучасності, є підтримання державного обвинувачення в суді. Державне обвинувачення - це виражене у процесуальному акті твердження прокурора про вчинення конкретною особою кримінально караного вчинку, передбаченого нормами кримінального закону, яке породжує обов’язок органів, здійснюючих правосуддя, розглянути питання про винність і покарання вказаної особи. Прокурор здійснює нагляд за виконанням законів органами розслідування, а в суду, підтримує державне обвинувачення. Для оцінки роботи як складники ефективного підтримання державного обвинувачення в цьому наказі справедливо відзначаються: реальний внесок державних обвинувачів у дослідження обставин справи, проявлена при цьому активність і професійна майстерність, об’єктивність і вплив на законність та обґрунтованість прийнятого в справі судового рішення, ефективність реагування на неправосудні вироки…” Безперечно, у вирішенні завдання підвищення ефективності функціонування інституту державних обвинувачів вирішальне значення має правова наука, яка повинна виробити конкретні рекомендації щодо шляхів і засобів поліпшення діяльності прокурорів при підтриманні державного обвинувачення в суді. Предметом дослідження є діяльність прокурора із підготовки до здійснення функції обвинувачення в суді, підготовки та підтримання в суді. Якщо в ході судового розгляду державний обвинувач дійде висновку про невинність підсудного, він мусить відмовитись від обвинувачення, виклавши при цьому свої доводи суду, а суд роз’яснює потерпілому або його представнику їх право вимагати продовження розгляду справи і підтримувати державне обвинувачення. У тому ж випадку, коли прокурор вважає підсудного винним, він має використовувати всі надані йому законом засоби, щоб переконати в цьому суд. В умовах змагальності судового процесу це є головною метою - результатом діяльності державного обвинувача в суді при підтриманні обвинувачення, і в залежності від ступеня її досягнення варто судити про ефективність діяльності прокурора в кримінальному судочинстві. Підготовка до підтримання державного обвинувачення в конкретній справі являє собою творчу пізнавальну діяльність, яка складається із сукупності дій по: вивченню матеріалів кримінальної справи, їхній систематизації і фіксації; аналізу доказів, наявних у кримінальній справі; плануванню підтримання державного обвинувачення в суді, прогнозування ситуацій, що можуть виникнути при розгляді справи в суді. Важливим етапом підготовки до участі в суді є ознайомлення із законодавством і судовою практикою по визначених категоріях справ. Таким чином, про ефективність діяльності прокурора в суді можна судити виходячи з трьох критеріїв: за ступенем виконання завдання щодо стовідсоткового підтримання обвинувачення по всіх кримінальних справах, що були направлені до суду з обвинувальним висновком; за ступенем досягнення мети, пов’язаної із сприянням суду у виконанні вимог закону про всебічне, повне і об’єктивне дослідження доказів по справі, що розглядається, постановленні законного, обґрунтованого і справедливого вироку; за ступенем досягнення мети щодо вжиття заходів до усунення порушень закону в діях учасників судового розгляду, від кого б вони не виходили. Пленум Верховного Суду України 1 листопада 1996 року прийняв постанову № 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, в якій роз’яснив судам, що в усіх справах, що надійшли до суду з обвинувальними висновками, необхідно визнавати в судовому засіданні участь прокурора обов’язковою згідно із ст. 264 КПК України. Нині участь прокурора в розгляді справ у судах регламентується КПК України та Законом України “Про прокуратуру”. Результат справи не зачіпає його особистих прав та свобод. Так, прокурор оголошує обвинувальний висновок (ч.3 ст.297 КПК України), першим ставить запитання підсудному (ч.1 ст.300 КПК України), свідкам (ч.3 ст.303 КПК України), потерпілому, експерту (ч.2 ст.311 КПК України) та інше. Статтею 23 КПК України обов’язок виявляти причини та умови, які сприяли вчиненню злочину, покладався на суд, прокур