Аналіз питання юридичної природи формалізованих правил призначення покарання за незакінчений злочин, їх взаємозв"язок із юридичним складом злочину та незалежність від дискреційних повноважень суду. Встановлення караності діяння на нормативному рівні.
Аннотация к работе
Проблеми нормативного закріплення караності незакінченого злочинуПри призначенні покарання йдеться про індивідуально-піднормативний тип правового регулювання, який надає суду значну свободу у виборі конкретної міри покарання конкретній особі. Законодавець з приводу формалізованих правил для обчислення міри покарання висловлюється позитивно з часу прийняття Кримінального кодексу 2001 року (далі КК), адже у його первинній редакції уже містилась норма про призначення покарання особі, яка вчинила злочин, передбачений ч.2 ст. Нарешті Закон України від 15 листопада 2011 року № 4025VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності» додає до частини першої статті 69 КК ще одне «правило з дробом» про помякшення покарання за злочин, за який передбачено як основне покарання штраф у розмірі понад 3 тис. НМДГ, до показника % від мінімального розміру штрафу у санкції. 68 КК не зазначено прямо, що йдеться про основне покарання), так і «взаємодія» відповідних правил із санкціями статей (частин статей) Особливої частини КК (наприклад, нерідко утворюються абсолютно визначені санкції), з іншими правилами призначення покарання (наприклад, колізія норм ч. 115 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років та довічне позбавлення волі.