Проблеми літературно-художнього стилю і словесного ладу (на матеріалі творчості М.В. Гоголя) - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Проблеми літературно-художнього стилю і словесного ладу (на матеріалі творчості М.В.Роботу виконано на кафедрі теорії літератури та художньої культури Донецького національного університету. Захист відбудеться "20" травня 2011 року о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.11 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Донецькому національному університеті за адресою: 83001, м. Проаналізовано важливі складові гоголівського стилю - сміх, який має обертони (від веселого до страшного), поетичність, ліризм, образність, особливості споглядання (збірність і значущість дрібниць), "вишуканість" складу, зображальність. Гоголя священно-онтологічне, що міститься в ладі, і естетичне, що знаходиться в стилі. Домащенко), которые опираются на разные методы и ставят перед собой различные цели исследования, соответственно, доказывается, что видение "стиля" в каждом из них различно.Поняттям "стиль" позначають одну з фундаментальних ознак художньої творчості, якою, насамперед, визначається естетична цінність твору і без якої неможливе виникнення художніх систем (літературних шкіл, течій, напрямів). Існують різні розуміння стилю. Домащенком, у дисертації запропоновано принципово новий підхід до стилю. У дисертації розроблено один з основних аспектів комплексної наукової теми кафедри теорії літератури і художньої культури Донецького національного університету 08-1 ВВ/2 "Інтертекстуальні і комунікативні аспекти художнього тексту і його літературознавча інтерпретація". Для досягнення мети необхідно розвязати низку конкретних завдань: - розглянути розуміння стилю в межах різних теоретико-літературних дискурсів (ейдосному, літературознавчій граматиці, персоналістському);У творі мистецтва "внутрішній стиль" виходить назовні, тобто власне естетичне в стилі - це внутрішній стиль твору. Вона є основним джерелом стилю - його "першообраз" чи "первинна модель" і "композиційна схема того твору, про стиль якого йдеться". Уявлення про стиль у межах літературознавчої граматики доестетичне, оскільки в ній не осмислюється чуттєве, тобто "внутрішня форма" як пластично-живописний компонент образу. У підрозділі 1.3 "Стиль у межах персоналістського дискурсу" розглянуто персоналістську теорію літератури, що тяжіє до металінгвістики, яка вивчає "слово, тобто мову, у його конкретній і живій цілокупності, а не мову як специфічний предмет лінгвістики". Бахтін позбавляє художній стиль головного - внутрішнього ядра, тобто образу, тому уявлення про стиль у персоналістському дискурсі постестетичне. стиль художній гоголь літературнийУ підрозділі 3.1 "Музичний лад і лад у теорії словесності" доведено, що витоки музики і ладу відмінні. Термін "лад" у музиці можна звести до трьох основних розумінь: лад - це звукоряд; мажорно-мінорний тональний ряд; логічна система звуковідношень, музична гармонія. Музика (мистецтво як таке), музична гармонія і лад належать різним станам Буття. Світська музика, її будова і лад (музикознавче поняття, термін) починається з фізичного видобування звуків, а лад, що дотримується Божественного закону (спів під час богослужіння), починається з духовної тиші, з мовчання світу. Отже, лад не просто вражає слух, лад - це мелодійний порядок світу, гармонійна відповідність єдиному началу, онтологічне джерело художнього цілого.Стиль охарактеризовано як "єдність прийомів" та ізольовано від контакту з внутрішньою формою. Образ у персоналістській теорії літератури вже не виступає як спосіб "естетичного завершення", тому що М.М. Гоголя необхідно розмежовувати священно-онтологічне та естетичне у стилі, додавши до "звичайного наслідування природі", "манери" і "стилю" лад як наявність, "змішування людського і божественного". Гоголя звучить і вбачається лад, що є виразником не лише художньої, але й духовної сили, що проглядає крізь естетичне. Гоголя - ліризм, живописність, образність, художність, поетичність, схильність до гіперболи (навіть у жанрі та стилі), "вишуканість" складу і його перетворювальна сила, унікальність зору (через мале відкривати більше, чого "не бачать байдужі очі").

2. Основний зміст роботи