Проблеми кримінальної відповідальності за бандитизм - Курсовая работа

Функціонування в Україні банд, метою існування яких є вчинення озброєних нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, загрожує як громадській безпеці в цілому, так і життю, здоровю людей, їх власності, перешкоджає нормальній господарській діяльності, що створює стан незахищеності суспільства від злочинних посягань. У новому КК суттєво змінився й інститут співучасті у злочині взагалі і правова регламентація організованих форм співучасті у злочині зокрема, що значно вплинуло на вирішення питань кримінальної відповідальності за бандитизм. З урахуванням названих змін перед теорією кримінального права та практикою застосування кримінального законодавства, що встановлює відповідальність за цей злочин, виникли суттєві складнощі, повязані з визначенням його обєкта, поняття й ознак банди, меж кримінальної відповідальності її учасників та осіб, які, не будучи учасниками банди, брали участь у вчинюваних нею нападах, особливостей обєктивної й субєктивної сторін розглядуваного злочину, його субєкта, а також зі встановленням і призначенням покарання за бандитизм. Дана мета зумовлює постановку й необхідність вирішення таких завдань: 1) зясувати соціальну обумовленість, підстави та принципи криміналізації бандитизму; 2) визначити родовий та безпосередній обєкти бандитизму, його місце в системі норм та інститутів кримінального права; 3) проаналізувати обєктивні та субєктивні ознаки та субєкт бандитизму; 4) здійснити дослідження проблем пеналізації бандитизму; 6) виявити недоліки норми, що передбачає кримінальну відповідальність за бандитизм, а також практики її застосування та сформулювати пропозиції щодо їх усунення. Предметом дослідження виступає чинне кримінальне законодавство взагалі й те, що передбачає кримінальну відповідальність за бандитизм зокрема, практика його застосування, вітчизняне кримінальне законодавство минулих років, кримінальне законодавство зарубіжних країн, міжнародно-правові документи, система наукових поглядів і розробок стосовно цієї проблеми.257, Кримінальний кодекс України містить декілька інших обєктивно схожі за своїм кримінально-правовим змістом статті, що також регулюють питання відповідальності за створення і участь у визначених організаціях, групах, формуваннях. Постанова Пленум Верховного Суду України за № 13 від 23 грудня 2005 року „Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними обєднаннями", дає наступне визначення у п.17 - „Бандою необхідно визнавати озброєну організовану групу або злочинну організацію, яка попередньо створена з метою вчинення кількох нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб або одного такого нападу, який потребує ретельної, довготривалої підготовки. Якщо перший, а також наступні злочини були вчинені до набуття обєднанням усіх обовязкових ознак банди, ці злочини за наявності до того, підстав, необхідно визнавати такими, що вчинені організованою групою чи злочинною організацією. Organization - будова, структура чогось) - дія за значенням організовувати, організувати і організуватися, організовуватися: 1. обєднання людей, суспільних груп, держав на базі спільності інтересів, мети, програми дій і т. ін.; Щодо предмета нашого обговорення організованість, з обєктивної сторони, може характеризуватись дуже широким комплексом ознак: обовязковим визначенням і формулюванням цілей спільної діяльності, ретельним продумуванням і плануванням злочинних акцій, чітко вираженою ієрархічною структурою і розподілом ролей між співучасниками, внутрішньою твердою дисципліною з незаперечним підпорядкуванням по вертикалі, активною діяльністю організаторів, продуманою системою матеріального забезпечення знаряддями та засобами здійснення злочину, спеціалізацією функцій співучасників і самої злочинної організації, створенням так званого "общака" для фінансової підтримки діяльності співтовариства, відпрацьованими схемами відмивання "брудних" грошей і їхнім вкладенням у різні проекти, створенням системи протидії різним заходам соціального контролю, включаючи забезпечення безпеки як членів співтовариства, так і співтовариства в цілому, встановлення звязків з корумпованими особами державного апарату тощо.Аналізуючи сказане вище, можна дійти висновку, що не випадково в історико-правовій літературі, в науці та судовій практиці бандитизм тлумачився переважно як злочин антидержавний, що має певне політичне забарвлення. Очевидно, зазначена оцінка бандитизму та практика боротьби з ним, виразно репресивний характер її спрямованості не могли не вплинути психологічно на застосування цієї статті в останні роки, коли здійснювалася правова та політична переоцінка поняття та складу державних злочинів. Ця причина продовжує справляти вплив на практику застосування статті 257 Кримінального кодексу України навіть сьогодні, коли в динаміці та структурі злочинності відбулися серйозні негативні зміни. Загальне зростання рівня злочинності в Україні супроводжується зростанням рівня групової злочинності.

Зміст

Розділ І. Поняття, сутність та історичні витоки вчинення бандитизму

1.1 Поняття та сутність бандитизму

1.2 Історичний розвиток бандитизму в кримінально-правовому аспекті

1.3 Місце бандитизму в системі Особливої частини Кримінального кодексу України

Розділ ІІ. Кримінально-правова характеристика бандитизму

2.1 Обєктивні ознаки бандитизму

2.2 Субєктивні ознаки бандитизму

2.3 Кваліфікація бандитизму вчиненого разом з іншими злочинами

Розділ ІІІ. Криміналогічні засади бандитизму

3.1 Боротьба з бандитизмом

3.2 Покарання за злочин “бандитизм”