Теорія та методика журналістської творчості. Основні форми та елементи публіцистичного твору. Аналіз та синтез зібраної інформації. Специфіка редакційної роботи. Публікація великих тематичних матеріалів. Оприлюднення окремих виступів в ефірі та в запису.
Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса ШевченкаАктуальність теми дослідження полягає в тому, що в теорії журналістики (зокрема, в розділах «Структура основних понять журналістики» та «Журналістика як галузь творчої діяльності») і в теорії і методиці журналістської творчості (зокрема, в розділі «Форми журналістської діяльності») спостерігається певна термінологічна невпорядкованість, яку можна пояснити нечітким методологічним підходом до розкриття суті категорій і понять журналістики. У дослідженні використовувалися такі методи: спостереження (простого, систематичного, журналістського, наукового) дав змогу одержати безпосереднє знання про форми журналістики; методи індукції та дедукції, аналогій, порівняння, коментування, зіставлення, протиставлення, аналізу та синтезу наукової інформації дали змогу доповнити дані простого спостереження; метод класифікації дав змогу зясувати звязки і закономірності розвитку досліджуваних обєктів; використовуване при цьому групування дало змогу поділити цілісну сукупність форм журналістики на однорідні групи так, щоб розходження всередині групи були менші, ніж між групами. Автори навчального посібника «Майстерність журналіста» пішли ще далі, трактуючи форму як «спосіб існування і вираження змісту, його різних модифікацій»; для них форма - це «внутрішня організація змісту, а також його зовнішні обриси (що особливо важливо для журналістики)» [6, с. Ієрархічний ряд змісту й форми різних рівнів набирає при цьому такого вигляду: 1) зміст і форма окремого журналістського твору; 2) зміст і форма окремого номера газети; 3) зміст і форма окремого видання або групи видань, преси в цілому. 3) форми журналістського (публіцистичного) твору (в основному мається на увазі той чи інший жанр як форма).Встановлено, що види журналістики як у цілому, так і кожен окремо, мають форми, які зазвичай відомі, але практично ніде у фаховій літературі не згадуються у такому контексті: - для друкованої періодики - формати видань А2, А3, А4 як зовнішні форми, а також інфографіка (візуально) як форма внутрішня; для радіомовлення і телебачення - інформаційний випуск, радіотележурнал, серія (цикл) ефірних передач, радіотелеканал як зовнішні форми, а також верстка, інфографіка як форма внутрішня (для ТБ - у візуальний спосіб, а для РМ - в аудіоспосіб); для інтернет-ЗМІ - інформаційна стрічка новин, сукупність аналітичних матеріалів під різними рубриками, веблоги, моблоги як зовнішні форми, а також верстка, вибрані фото, відеоаудіозаписи, малюнки, колажі, шаржі, «фотожаби», меми і т. д., текстові архіви випусків, інфографіка у відео-і аудіоспособи як внутрішні форми; Про форми реалізації останньої (регулярне проведення принципово важливих проблемно-тематичних ліній, які втілюються у рубриках і рубрикових передачах, організація кампаній, публікація великих окремих матеріалів/ оприлюднення окремих виступів в ефірі та в запису, регулярні виступи провідних журналістів і публіцистів, заплановані чи спонтанні нескінченні приватні виступи експертів, читачів, слухачів, глядачів) говорить лише Є.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
