Проблеми фізіологічної, психічної та соціальної зрілості особистості (теоретико-методичні аспекти) - Курсовая работа

«Проблеми фізиологічної, психічної та соціальної зрілості особистості (теоретико-методичні аспекти)»Згідно Державної національної програми «Освіта» («Україна ХХІ сторіччя»), Національною доктриною розвитку освіти, Законами України "Про освіту" та "Про вищу освіту" основним завданням на сучасному етапі є формування соціально зрілої особистості. Соціальна зрілість може бути розглянута як основний критерій якості освіти. Не існує однозначного погляду щодо визначення поняття «зрілість особистості», щодо видів, критеріїв визначення зрілості особистості. Проблема особистісного розвитку вивчається представниками багатьох наукових дисциплін (соціології , історії , філософії , юриспруденції та ін), в тому числі представниками психологічної науки . У даній роботі ми розглядаємо критерії визначення фізиологічної, психічної та соціальної зрілості.У цьому розділі подано психологічний аналіз зрілості як соціально-психологічного явища, проаналізовано різні погляди на природу зрілості особистості. Це сукупний стан високого розвитку фізіологічних, інтелектуальних, професійних, ділових, вольових, моральних і соціальних параметрів людини.У психологічній літературі існують три напрями вживання поняття «зрілість»: «зрілість» як характеристика особливостей розвитку людини на різних вікових етапах, «зрілість» як характеристика окремого вікового етапу розвитка людини, «зрілість» як особистісна характеристика.Доволі часто замість поняття “зрілість” використовують поняття «дорослість», а зрілість розуміють як якість у психічному розвитку людини. Ананьєва, який досліджував зрілість на рівнях індивіда, субєкта діяльності, особистості та індивідуальності, заміна поняття «зрілість» поняття м «дорослість» нерівноцінна і неприйнятна, оскільки виключає із кола наукових досліджень проблему «зрілості» як таку [цит. за 2, с.83.] За Б.Г. Ананьєв підкреслює, що "...настання зрілості людини як індивіда (фізична зрілість), особистості (громадська), субєкта пізнання (розумова зрілість) і праці (працездатність) в часі не співпадають, і подібна гетерохронність зрілості зберігається у всіх формаціях" [4]. Б.ГАНАНЬЄВ і представники його школи вивчили і описали явища гетерохронності суспільного, статевого і нервово-психічного дозрівання. Ознакою зрілості є усвідомлення людиною відповідальності і прагнення до неї, тому що зріла людина відповідає за зміст свого життя в першу чергу перед самою собою, а також перед іншими людьми [1]. Хорні [14] виділяє три головні стратегії чи особистісні орієнтації по відношенню до інших людей, які формуються під впливом суспільства: 1. рух до людей (всі люди з такою орієнтацією підпорядковані бажанням заслужити любов людей); 2. рух проти людей (система цінностей побудована на філософії “джунглів” - постійною боротьбою за виживання); 3. рух від людей (домінує потреба в незалежності і недоторканості, яка втім не дозволяє їм боротися).Виходячі з того , что фізична зрілість характерізується зростанням , вагою , статевим дозріванням , включаючі в собі зрілість тіла та мозку , а психічна зрілість - рівнем сформованості та розвітку псіхічніх процесів , станів та властівостей , то дослідження психологічної зрілості буде доцільно здійснювати за допомогою методик , спрямованих на визначення рівня розвитку різніх псіхічніх процесів , станів та властівостей . Соціальна зрілість особистості виявляється , перш за все , через стосунки з соціальнім середовищем, в тому, наскільки адекватно людина розуміє власне місце в суспільстві, яке її ставлення до соціальних інститутів, до своїх обовязків та діяльності. Саме тому, для дослідження даного компоненту зрілості особистості , доцільно використовувати наступні методики: шкала социально-психологической адаптированности (шкала СПА) К. Отже , виходячі з розуміння псіхічної зрілості як рівня сформованості та розвитку псіхічніх процесів , станів та властивостей , досліджувати рівень її сформованості буде доцільно вікорістовувати індивідуально - типологічний опитувальник Л.М. Розглядаючі соціальну зрілість особистості як адекватність розуміння людиною власного місця в суспільстві, ставлення до соціальних інстітутів , до своїх обовязків та діяльності, адаптованість чи дезадаптованість до життя , професійної діяльності, міжособістісного спілкування, досліджувати рівень ее сформованості буде доцільно, використовуючи шкалу соціально-психологічної адаптованості (шкала СПА) К.Шкала складається з 101 судження , з них 36 відповідають критеріям соціально-психологічної адаптованості особистості (в якомусь сенсі вони збігаються з критеріями особистісної зрілості , в їх числі - почуття власної гідності і вміння поважати інших , відкритість реальній практиці діяльності і відносин , розуміння своїх проблем і прагнення оволодіти , впоратися з ними і пр.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Психологічна характеристика фізичної, психічної та соціальної зрілості особистості

1.1 Теоретичний аналіз проблеми зрілості особистості

1.2 Види зрілості особистості

Висновки до першого розділу

Розділ 2. Методичні засади дослідження фізичної, психічної та соціальної зрілості особистості

2.1 Огляд і обґрунтування вибору методик

2.2 Індивідуально-типологічнмй опитувальник (ІТО) Л.М. Собчик

2.3 Методика «Дослідження вольової саморегуляції « О.Г. Зверькова та Є.В. Ейдмана (Опитувальник ВСК)

2.4 Шкала соціально- психологічної адаптованості (шкала СПА) розроблена К. Роджерсом і Р. Даймондом і адаптована Т. В. Снегірьовою

Висновки і рекомендації

Список використаних джерел

Додаток