Проблеми диспозитивності в цивільному судочинстві - Автореферат

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого Автореферат диссертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукРобота виконана на кафедрі цивільного процесу Національної Юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України Науковий керівник - кандидат юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України Тертишніков Володимир Іванович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, декан факультету № 2 Захист відбудеться ""21"" жовтня 2003 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.02 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м.Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що традиційне уявлення про диспозитивність як про можливість сторін розпоряджатися матеріальними і процесуальними правами під контролем суду є не повним і не достатнім з точки зору належного судового захисту прав, оскільки не враховує того, що: принцип диспозитивності визначає весь процес судочинства в цивільних справах; визначає основні інститути цивільного процесуального права; діє відносно всіх субєктів процесу, у тому числі й суду; виконує врівноважуючу функцію, яка полягає у тому, що при визначенні обсягу прав і обовязків учасників процесу встановлюється своєрідний баланс у цивільних процесуальних правовідносинах. Аналіз законодавства і юридичної практики дозволив дисертанту зробити висновок, що виконання судом покладеного на нього державою обовязку по здійсненню правосуддя реалізується ним у межах принципу диспозитивності з використанням головних складових змісту цього принципу. Дія принципу диспозитивності відносно суду полягає у тому, що згідно з законом суд наділений правами й обовязками, що дозволяють йому в межах покладеного на нього обовязку по здійсненню правосуддя впливати на рух процесу по справі (альтернативні варіанти процесуальних рішень, визначення меж розпорядчих дій і т.ін.) Актуальність дисертаційного дослідження визначається також тим, що прийнятим 16 січня 2003 року Цивільним кодексом значно розширені межі цивільно-правової диспозитивності, що підвищує значення принципу диспозитивності, викликає необхідність збагачення змісту та розширення меж дії принципу диспозитивності у цивільному процесуальному праві. Застосування діалектичного методу показало, що принцип диспозитивності цивільного процесуального права обумовлений однойменним принципом цивільного права, що необхідно для дослідження та зясування природи й особливості дії принципу диспозитивності в цивільному судочинстві.Розділ перший “Принцип диспозитивності в системі принципів цивільного процесуального прва” складається з трьох підрозділів і присвячений дослідженню теорії принципів цивільного процесуального права, історії формування елементів диспозитивності та загальній характеристиці принципу диспозитивності цивільного процесуального права. Виходячи з аналізу природи та функціональних характеристик принципу права, автор відзначає, що принцип цивільного процесуального права зароджується як категорія правосвідомості й отримує закріплення в законі, що дозволяє визначити його як основне й нормативне положення, яке визначає формування та перспективи розвитку всієї галузі права. Тому дисертант пропонує під принципом цивільного процесуального права розуміти основне нормативне положення, що зароджується як категорія правосвідомості, в силу необхідності врегулювання суспільних відносин закріплене в нормах права та характеризує всю галузь цивільного процесуального права й визначае перспективи розвитку цієї галузі. З урахуванням вказаної систематизації було досліджено принцип диспозитивності у взаємодії з іншими принципами цивільного процесуального права. Це дозволило визначити, що принцип диспозитивності визначає всі інші принципи цивільного процесуального права, а також їх зміст та нормативне наповнення.У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, суть якого полягає у комплексному дослідженні принципу диспозитивності цивільного процесуального права та у формуванні нового підходу до розкриття поняття принципу диспозитивності, на основі якого розкриті проблеми реалізації зазначеного принципу та запропоновані шляхи вдосконалення вітчизняного законодавства з метою підвищення ефективності цивільного судочинства. До метедологічного значення належить: концептуальне обгрунтування та дослідження принципу диспозитивності як основного положення цивільного процесуального права, яке додатково до предмета й методу цивільного процесуального права має для даної галузі індивідуалізуюче значення. Теоретичне (наукове) значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що дисертантом доповнено визначення принципу диспозитивності цивільного процесуального права.

2. Основний зміст роботи