Девіантна поведінка як соціологічна категорія і проблеми її вивчення. Концепція Ф. Танненбаума, соціальна ідентичність Е. Гоффмана, вторинна девіація Е. Лемерта, девіантна кар"єра Г. Беккера. Перехід соціальної патології до розряду соціальної норми.
Харківський державний університет Проблеми девіантної поведінки молоді в умовах трансформації сучасного українського суспільстваРабота виконана в Дніпропетровському державному університеті Городяненко Віктор Георгійович, Дніпропетровський державний університет, завідуючий кафедрою соціології. Офіційні опоненти: Доктор соціологічних наук, професор, Соболєв Василь Олександрович, начальник соціально-гуманітарного факультету Захист відбудеться “9 ”грудня 1998 року о 14-00 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 02.00.06.при Харківському державному університеті за адресою: 310002, .Харків, вул. З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського державного університету за адресою: 310077, м.В умовах кризового стану суспільства особистість опинилася в складній ситуації вибору цінностей, пріоритетів, засобів адаптації, і найбільш гостро ця проблема проявляється у молодіжному середовищі. У теоретичному плані актуальність теми дослідження обумовлена тим, що під впливом карно-правової теорії та практики більша частина досліджень у рамках соціології девіантної поведінки орієнтована на вивчення делінквентної поведінки, а девіантна поведінка як соціальне явище часто трактується у карно-правовому сенсі. Невизначеним є комплекс причин та факторів, що детермінують соціальні відхилення в умовах трансформації соціуму, особливості девіантної поведінки у молодіжному середовищі. Дослідження феномена девіантної поведінки також отримало розвиток у рамках символічного інтеракціонізму, що визначає девіацію як дію індивіда, яка є результатом інтерпретації ситуації, а не дії зовнішніх сил (Ч.Кулі, Дж.Мід та інші). Е.Беккер, Є.Леммерт, Ф.Танненбаум вважали, що девіантна поведінка є результатом соціальної оцінки. Але ж треба зауважити, що різноманітність наукових шкіл та течій значно ускладнила структуру сучасної західної девіантології, оскільки прагнення зарубіжних дослідників до міждисциплінарного наукового підходу до розгляду проблем поведінки, що відхиляється, внесло певне концептуальне “забруднення” до соціології девіантноії поведінки.У першій главі “Девіантна поведінка як соціологічна категорія і проблеми її вивчення” розглядаються теоретичні та методологічні основи аналізу поведінки, що відхиляється, у зарубіжній, радянській, вітчизняній соціології, надається аналіз основних концепцій та теорій; а також аналізуються особливості девіантної поведінки в умовах трансформації суспільства та умовах соціальної аномії. Проаналізувавши роботи західних соціологів, дисертантка прийшла до висновку, що в залежності від того, які зовнішні обставини та чи інша соціологічна теорія розглядає як головний чинник та загальну детермінанту девіантної поведінки, останні можна класифікувати таким чином: а) причина девіації міститься у неоднорідності та мінливості нормативно-цінносної системи суспільства (теорія аномії Е.Дюргейма, теорія субкультур, теорія контролю та близькі до них); Авторка аналізує категорію “аномія” та підходи до вивчення цього феномена, характеризує сучасне українське суспільство як соціум, де існує криза довіри по відношенню до старих засобів соціальної інтеграції, моральна пустота та ціннісний вакуум, масове розповсюдження перед-та девіантних форм поведінки, перехід соціальної патології до розряду соціальної норми. Дисертантка проаналізувала норми, які існують у суспільстві, та зробила спробу класифікувати їх таким чином: безумовні - умовні (безумовні зустрічаються завжди і скрізь, тому що без них неможливе існування суспільства, а їх виникнення обумовлено сутністю людського життя; умовні норми - це норми, прийняті як зразки поведінки і вважаються обовязковими чи припустимими саме в цьому суспільстві); офіційні - неофіційні (офіційні - це такі умовні чи безумовні норми, які оформлені у вигляді правових приписів і контролюються правоохоронними органами; неофіційні - це безумовні або умовні норми, дотримання яких забезпечується авторитетом громадської думки); істинні - хибні (в основі цього виду норм відображено обєктивне значення даного типу поведінки для суспільства. Авторка приходить до висновку, що в сучасних умовах українського соціуму негативну девіантну поведінку молоді можна оцінювати як соціальне явище, для якого характерні розповсюдженість у просторі, стійкість у часі, розповсюдженість серед соціально-демографічних груп, множинність такої поведінки.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы