Проблеми державно-політичного устрою у програмах українських політичних партій напередодні і під час революції 1905–1907 рр. - Статья

ПРОБЛЕМИ ПОЛІТИЧНОЇ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. вип.Постановка проблеми. одними з найбільш дискусійних питань у сучасній історичній науці є розгляд суспільно-політичного життя напередодні і під час революції 1905-1907 рр. у наддніпрянській україні, яка на той час входила до складу російської імперії. останнім часом відбувається істотне накопичення значного масиву історичних знань про розвиток українського національно-визвольного руху на початку ХХ ст., утворення та діяльність українських партій наддніпрянщини, що його очолили. саме цей період вітчизняної історії традиційно перебуває у фокусі уваги науковців, оскільки містить у собі невичерпні пізнавальні можливості для теоретичних узагальнень і концептуальних побудов. він ознаменувався формуванням в україні ринко- Мета статті - здійснення порівняльного аналізу програмних документів національних політичних партії наддніпрянської україни, які були утворені в ході революційних подій 1905-1907 рр., стосовно їх бачення шляхів розв’язання проблем соціально-політичного життя. вибір в якості дослідницького фокусу проблеми соціально-політичного життя пояснюється тим, що саме різноманіття поглядів щодо устрою держави, форм здійснення народовладдя у ній, співвідношення різних гілок влади - ці та інші питання розглядаються різними партіями по-різному. якщо економічне та національне питання могли повторюватися у партій з однаковими поглядами, то уявлення про майбутню державу було тією ознакою, що відрізняла програми цих партій. виклад основного матеріалу дослідження. напередодні революційних подій 1905 р. перша українська партія - революційна українська партія (руп) - ухвалила свою нову програму, у якій була відсутня теза про те, що політична незалежність україни є ідеалом партії. вимога федералізації росії замінювалась гаслом демократичної республіки. нова програма руп у багатьох питання збігалася з програмними положеннями РСДРП, проте кардинально відрізнялася щодо ставлення до національного питання. один із провідних діячів руп М. порш виступав за постановку конкретного завдання (досягнення власної національно-територіальної автономії), тоді як російські соціал-демократи декларували право на самовизначення в загаль- За мету своєї боротьби УСДРП ставила створення демократичної республіки, в якій вища державна влада в усіх внутрішніх і міжнародних питаннях, які стосувалися всієї російської держави, належить одному виборному законодавчому зібранню народних представників. партія боролася за те, щоб україна мала автономію з окремим представницьким зібранням, якому б належало право законодавства у внутрішніх справах щодо території україни; щоб виборче право було рівне, пряме з таємним голосуванням для кожного, щоб було реалізовано право бути обраним, щоб представництво було пропорційним; призначення виборів і переголосування на неробочий день; щоб парламент обирався на 2 роки, а депутатам виплачувалося жалування. 80]. на думку ідеологів усп, для проведення радикальних реформ україна мала повністю ліквідувати залежність від росії. усп тісно пов’язувала національне і соціальне питання, елементи самостійництва, що певним чином зближувало її з українською народною партією (унп). серед українських партій початку ХХ ст. унп мала найрадикальніше уявлення про форму майбутнього устрою української держави - це мала бути, насамперед, незалежна держава, тоді як усі інші партії наважувалися говорити лише про автономію у складі російської держави. у програмному документі «Десять заповідей унп» є такі принципово важливі моменти: соборна суверенна українська Держава, боротьба проти націй поневолювачів, культурницький націоналізм і заборона вживання мови окупантів. конституційний проект унп передбачав утворення самостійної держави з чітким поділом влади на законодавчу, виконавчу, судову гілки, пропонував установити в україні президентську республіку. у національному питанні унп у своїй програмі значну увагу приділяла становищу національних меншин у самостійній україні. це питання є особливо цікавим, якщо зважати на усталену думку про основні риси українського націоналізму - русофобство і антисемітизм. у «Десяти заповідях унп» зазначалося, що «усі люди - твої браття, але москалі, ляхи, угри, румуни та жиди - се вороги нашого народу». і далі: «поки вони панують над нами і визискують нас» [10, с. 272]. українська радикальна партія (урп) пов’язувала свої вимоги з федерацією вільних народів. вирішення національної проблеми вони вбачали у наданні кожній національності права на автономне самоуправління з крайовою радою, яка повинна бути наділена законодавчою і виконавчою владою. у платформі урп зазначається: «партія певна, що здійснити всі соціяльні ідеали можна буде тільки при повній політичній самостійності українського народу і необмеженому праві його рішати самому у всіх справах, які його торкаються...