Аспекти багатомовності у франкомовних країнах. Погляди експертів на проблеми співіснування мов у межах однієї країни і моделі контролю лінгвістичного розмаїття. Місце, яке посідає кожна мова у тій чи іншій країні. Проведення паралелі з Україною.
Інститут філології КНУ імені Тараса ШевченкаЗгідно концептам, розробленим Відділом Лінгвістичної Політики Ради Європи, перше "пояснюється як присутність у певному географічному просторі багатьох мовних варіацій", тоді як друге "має відношення до розмаїття мовних різновидів, вживаних носіями, включаючи рідну мову та всі мови, вивчені пізніше" [5]. Говорячи про це, не слід забувати про два аспекти: з одного боку, є мови, якими спілкується населення у повсякденному житті, а з іншого - є офіційне курування ними. Багатомовність притаманна усім державам, проте лише деякі з них ратифікують це явище на законодавчому рівні, надаючи статусу офіційної двом чи більше мовам. Мовна ситуація в Бельгії є такою: серед всіх регіонів лише Брюссель столиця, де проживає приблизно 10 % бельгійців, офіційно є двомовним (французька та голландська мови); Фландрія, розташована на північному заході країни, де мешкає приблизно 58 % населення, офіційно є одномовною (голландська мова); Валлонія, розташована на північному сході королівства, де проживає більше, ніж 32 % населення, також офіційно є одномовною (французька мова), за винятком регіону Німецькомовної спільноти Бельгії, де мешкає 85 000 осіб, що становить менше 1 % від загальної кількості населення країни. Вони є рідними відповідно для 57,8 % та 22,1 % населення держави.98,5 % канадців володіють принаймні однією з цих двох мов (лише англійською - 67 %, лише французькою - 13,3 %, обома мовами - 17,5 % від загальної кількості населення країни) [3].
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
