Проблеми і напрями державного управління системою надання тривалої медичної допомоги населенню похилого віку в Україні - Статья

ПРОБЛЕМИ І НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ НАДАННЯ ТРИВАЛОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ НАСЕЛЕННЮ ПОХИЛОГО ВІКУ В УКРАЇНІ Стаття присвячена аналізу стану та перспектив системи надання тривалої медичної допомоги для населення похилого віку та визначенню збалансованого поєднання фінансових і організаційних механізмів її управління, яке забезпечувало б як ефективне використання наявних ресурсів, так і задоволення потреб осіб старшого віку у якісному медичному обслуговуванні.Саме через неспроможність населення похилого віку як основної частини користувачів медичних послуг у той чи інший спосіб оплатити ці послуги гальмує розвиток охороноздоровчої галузі і є серйозною перешкодою для реалізації реформи охорони здоровя. Згідно з прогнозованим майбутнім систематичним збільшенням частки населення похилого віку на Україну очікує безпрецедентне зростання видатків не тільки на лікування хронічно хворих, більшість з яких становлять літні люди, але й на забезпечення медико-соціальної допомоги зростаючому числу залежних хронічно хворих осіб похилого віку. Основні засади децентралізації забезпечення охорони здоровя населення похилого віку були узагальнені і сформульовані ще на початку 80-х років минулого століття, коли старіння населення поставило національні системи охорони здоровя перед необхідністю реформування і адаптації до нових демографічних реалій [1]. Цілями даної статті є визначення збалансованого поєднання фінансових і організаційних механізмів державного управління охороною здоровя населення похилого віку, яке забезпечувало б як ефективне використання наявних ресурсів, так і задоволення потреб осіб старшого віку у якісному медичному обслуговуванні. державний медичний допомога похилий Отже, присутність одного або декількох повязаних з віком хронічних захворювань в старості зі збільшенням чисельності осіб похилого віку призводитиме до: (а) збільшення частки медико-соціальної допомоги й витрат, повязаних з наданням допомоги людям похилого віку; (б) збільшення частки медико-санітарної допомоги й витрат, що спрямовуватимуться на лікування тривалих хронічних захворювань, більша частина яких обумовлена віком; (в) підвищення обсягу використання інституціональної допомоги, а також необхідності розвитку проміжних або надаваних вдома альтернативних видів допомоги, у тому числі підтримуючої самодопомоги.Надання тривалої стаціонарної допомоги при хронічних захворюваннях для населення похилого віку повинно зміщуватися від надання допомоги у стаціонарах загального профілю або у централізованих установах стаціонарного обслуговування літніх людей у бік єдиної системи надання тривалої медичної допомоги, яка обєднує управління та координацію цього виду послуг. • Створення інтелектуальної платформи для планування вимагає розробки та впровадження інформаційних систем моніторингу, організації служб оцінки та планування, що, у свою чергу, потребує додаткових інвестицій у систему управління охороною здоровя. Попри велику роботу, здійснену у сфері стандартизації медичних послуг, на сьогоднішній день стандартизація та узгодженість у підходах до планування таких послуг залишаються незадовільними, плани часто недостатньо деталізовані, і політичні рішення часто ґрунтуються на не підтвердженій фактами інформації. Необхідний більш комплексний підхід до оцінки потреб у послугах і прав на одержання допомоги, який покладається на інтегровану, орієнтовану на клієнта систему постачання послуг, та систематичне розширення переліку послуг з довгострокової допомоги.