Спілкування як інструмент професійної діяльності. Розгляд форм колективного обговорення професійних проблем. Особливості складання документації з кадрово-контрактових питань. Українська термінологія у професійному спілкуванні. Засоби наукового стилю.
Тема 1 Спілкування як інструмент професійної діяльностіСпілкування - це складний процес встановлення та розвитку контактів між людьми, взаємодії особистостей, в основі якого лежить обмін думками, почуттями, волевиявленнями з метою інформування. Селіванова у книзі „Сучасна лінгвістика: Термінологічна енциклопедія” подає таке визначення спілкування: спілкування - це цілеспрямований, соціально зумовлений процес обміну інформацією між людьми в різних сферах їхньої пізнавально-трудової та творчої діяльності, який реалізується переважно за допомогою вербальних засобів. Фахівці з проблем спілкування виокремлюють професійне (ділове) спілкування, що відбувається в умовах конкретної діяльності і є її засобом. Відомі різні класифікації функцій спілкування: одні науковці, виокремлюючи їх, розглядають спілкування в контексті його органічної єдності з життям суспільства в цілому та безпосередніми контактами людей, інші - як обмін інформацією, взаємодію та сприйняття людьми один одного, ще інші - з погляду мети спілкування. За свободою вибору партнера: ініціативне спілкування (співрозмовники мають змогу вибирати своїх партнерів, уникати спілкування з неприємними людьми) і вимушене спілкування (особа спілкується незалежно від своїх бажань) - розмова з керівником.До яких джерел слід звертатися, щоб перевірити правильність написання того чи іншого слова?Релігія як символічна форма: раціональні та ірраціональні аспекти. Слово в християнському культі.Теза у широкому розумінні - будь-яке твердження, яке стисло викладає ідею, у вузькому розумінні - деякий текст, що формулює сутність, обґрунтовує доказ. Вторинні тези слугують для виділення основної інформації в тому чи іншому джерелі (наприклад, підручнику, монографії, статті) під час читання, реферування, їх призначення - створити модель змісту тексту, яку можна було б осмислювати далі, а обсяг тез відповідає кількості інформаційних центрів тексту, зазвичай їх складають мовою автора. викладання основних авторських думок у вигляді послідовних пунктів, записуючи тези, нумерують кожну, в кожній тезі варто виокремлювати ключове слово; Тези мають чітко регламентовану змістово-композиційну структуру, в якій виокремлюють такі складові: Преамбула (1-2 тези); Не будь-який короткий запис є конспектом, бо конспект - це системне, логічне, звязне обєднання плану, виписок, тез.Цільове й читацьке призначення документа.Для того, щоб швидко віднайти в тексті аналізованого документа основне, варто послуговуватися маркерами - словами і словосполученнями, що стали стійкими ознаками певного аспекту. Якщо для наукових досліджень анотації часто подають стандартні формулювання (автор розповідає, стаття присвячена, у монографії розглядаються), то для текстів науково-популярних, художніх, публіцистичних тощо варто подбати про оригінальні конструкції: доцільно використовувати різноманітні варіанти подачі матеріалу: запитання до читача, порівняння з шитими документами, виділення головної ідеї тощо. Наукова термінологія, що використовується в анотації, має бути загальноприйнятою, відповідати сучасному рівню знань.
План
Тезовий план - сформульоване основне положення абзацу, його мікротема.Номінативний планТезовий планПлан аналізу документа під час складання довідкової анотації
Відомості про автора.
Відомості про форму (жанр) тексту.
Предмет, обєкт або тема.План аналізу документа під час складання рекомендаційної анотації
Відомості про автора.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
