Визначення загальних ознак жанру, що об’єднують різні види і стилі мистецтва та зберігаються за ним на протязі всього часу існування мистецтва. Проведення детального аналізу загальних засад функціонування жанрового мислення як соціокультурного фактора.
Київський університет імені Тараса ШевченкаОновлення підходів до вивчення жанрів повязане з тим, що наукові настанови некласичної естетики дозволяють аналізувати закономірності буття мистецтва, як онтологічні засади соціокультурного функціонування чуттєвих чинників у життєдіяльності людини. Жанр є структуруючим елементом художнього буття як ментального, так і соціального гатунку.Саме ця якість жанру привертає увагу його дослідників у останні часи. Жанр є суто мистецьким утворенням, так само як і образ, але має більш загальний статус у межах художньої творчості, тому його дослідження є особливо доречним у наш час зламу традицій «образного» мистецтва. Запропонована модель розгляду жанру у взаємозвязку з проблемами дослідження художнього мислення та інформаційно-комунікаційних процесів у суспільстві обумовлює необхідність проаналізувати стан наявних наукових досягнень з кожної проблеми окремо, а саме - з проблем жанрології, художнього мислення та інформаційної естетики, оскільки заданий ракурс вивчення проблеми жанру у мистецтві не є загальноприйнятим та таким, що має усталену традицію. Він мав на увазі «Поетику» Арістотеля, центральне місце у якій належить дослідженню саме жанру, у цьому випадку, - трагедії.Така авторська позиція дозволяє обгрунтувати закономірність застосування у вивченні суто мистецьких явищ поняття «інформація», оскільки воно не має виключно вербального навантаження, на відміну від поняття «знання».Використання у естетичному обігу поняття «інформація», з одного боку, допоможе зберегти головні досягнення класичної теорії пізнання, яка оперує, головним чином, вербальними формами або формами, що є продовженням вербального принципу членування дійсності, а з другого - без зайвого культурно обумовленого психологічного опору розібратися у реальному процесі функціонування свідомості та розумових структур, що повязані з структуралізацією нашого сприйняття світу. Це дасть змогу зосередитися не стільки на пошуках визначення мистецтва, тобто на пошуках відповіді на питання «що таке мистецтво?», скільки на розбудові естетики як галузі знання про принципи художніх форм мислення та буття. Ще одним ускладнюючим чинником щодо вивчення мистецтва можна вважати існуючий його розподіл на дві окремі сфери - «мистецтво для науки» та «мистецтво для мистецтва». Аналізуючи взаємовідносини між формою та змістом у мистецтві, автор вказує на те, що багато суто філософських положень про форму краще всього ілюструються саме на прикладах мистецтва і є власне сферою інтересів саме мистецтва. Аналізуючи співвіднесення змісту і форми у процесі утворення жанру, автор робить висновок, що їхнє співвідношення та форма сполуки дає підстави вважати жанр формою самодостатньою, а відтак - її можна вважати різновидом форми перетвореної.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
