Інтерпретація жіночої свободи в прозі Тараса Шевченка. З’ясування жіночої самоідентифікації через схеми жінка як "дружина", "закохана", "сексуально запитана" та "подруга" в контексті любові й творчості крізь призму кохання й стосунків між статями.
Вісник Житомирського державного університету. (Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі, м.Шевченка ""Музыкант""; зясовано питання жіночої самоідентифікації через схеми ""(асексуальна) жінка-дружина"", ""закохана жінка"", ""сексуально запитана жінка"", ""жінка-подруга"" в контексті любові й творчості крізь призму кохання й стосунків між статями; знайдено корені сучасного сприйняття жінки, її місця і ролі в житті суспільства. Шевченка відбувалось в такий час, коли жінка перебувала в становищі двічі поневоленої. Шевченко поставив жінку в центрі всіх рівнів суспільного життя, інтерпретуючи проблему не поза межами інтимних стосунків. Жінка не відповідає своїй ідеї лише тому, що вона народжує дітей і підтримує існування людського роду: у цьому служінні ідеї роду вона має здійснити ідею людини, вона має виявити свою вартість не як самиця, а як людина [2: 159]. Шевченко показує провал стереотипних моделей фемінності, які орієнтують жінку на самореалізацію через звязок із чоловіком у межах традиційних ролей матері, господині, дружини.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
