Процес територіального нищення Гетьманщини російським урядом під егідою Петра І. Насильницьке перетворення українського автономного утворення на одну з імперських периферійних областей. Динаміка відчуження етнічних земель українців, приєднання їх до РФ.
Аннотация к работе
Проблема збереження територіальної цілісності гетьманщини за царювання Петра І На сучасному етапі суспільно-політичного розвитку, у зв’язку з надто напруженою міжнародною ситуацією, що склалася навколо України, насамперед через загрозу територіальній цілісності нашої держави, укотре загострилася проблема історичного формування українських етнічних земель і їхніх меж. Адже відомо: на мапах Європи другої половини ХУІІ-ХУПІ ст. зображувалися, серед інших, два співіснуючих утворення: «Московське царство» (або «Московія») та «Мала Русь» (або тотожні «Малоросія», «Малоросійський край» із напівофіційною назвою «Гетьманщина»). Характерним прикладом у цьому контексті стала праця Б.Миронова, в якій колишні землі ліквідованої імперією Запорозької Січі включено до «Степового району» Росії, натомість «Українським» реґіоном визначено лише Полтавську та Чернігівську ґубернії, а до «Південно-Західного краю Росії» віднесено Волинь, Поділля й Київщину. Утім, незаперечні факти та події, що мали місце в XVII-XVIII ст., свідчать про інше. Французький географ, італієць за походженням Н.Сансон (1600-1667 рр.) у 1641 р. опублікував карту, яку 1678 р. було видрукувано в Римі, де зображувалася країна під назвою «Україна - земля козаків» («Ukraina o Paese de Cosacchi»). Зображена автором територія охоплювала обидва боки Дніпра, поширюючись на Волинь, Полісся, Галичину. Але згадаймо ще лише про одну: англійця Р.Мордена стосовно «штатів» («держав») «Великої Польщі», де показано власне Польське королівство, Литву та Україну (на обох берегах Дніпра, а нижче під нею вміщено підпис «Запорозькі землі» («The Zaporovia lands»)). Так, підписання між козацькими старшинами, з одного боку, та московською владою - з іншого, «Коломацьких статей» (25 липня 1687 р.) помітно зачепило державницькі прероґативи Гетьманщини. Ще напередодні описаних вище міжнародних подій, а саме на початку 1680-х рр., із Запорожжя на південь Київщини з відома коронного польного гетьмана С.Яблоновського перейшло декілька сотень запорожців під орудою С.Палія. Починаючи від 1688 р. С.Палій через українського гетьмана та інших офіційних осіб періодично звертався до московського уряду з пропозицією возз’єднати підпорядковані йому землі Правобережжя з Лівобережжям, тобто йшлося про повноцінну Гетьманщину на обох берегах Дніпра. Якщо раніше він підписувався, як правило, полковник «Війська Речі Посполитої Запорозького», або «Війська його королівської милості Запорозького», то пізніше так: «Полковник його цісарської величності Війська Запорозького». У 1680-х рр. останній перебував на посаді богуслав- ського полковника, а 1692 р. польський уряд призначив його наказним гетьманом Правобережної України. Так, у листі шляхтича В.Красинського до І.Мазепи від грудня 1690 р. пропонувалося «уступить в Русскую державу» міста Волині та Пропойськ із повітами, які нібито перебували у залежності від того.