Процес територіального нищення Гетьманщини російським урядом під егідою Петра І. Насильницьке перетворення українського автономного утворення на одну з імперських периферійних областей. Динаміка відчуження етнічних земель українців, приєднання їх до РФ.
При низкой оригинальности работы "Проблема збереження територіальної цілісності гетьманщини за царювання Петра І", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Проблема збереження територіальної цілісності гетьманщини за царювання Петра І На сучасному етапі суспільно-політичного розвитку, у зв’язку з надто напруженою міжнародною ситуацією, що склалася навколо України, насамперед через загрозу територіальній цілісності нашої держави, укотре загострилася проблема історичного формування українських етнічних земель і їхніх меж. Адже відомо: на мапах Європи другої половини ХУІІ-ХУПІ ст. зображувалися, серед інших, два співіснуючих утворення: «Московське царство» (або «Московія») та «Мала Русь» (або тотожні «Малоросія», «Малоросійський край» із напівофіційною назвою «Гетьманщина»). Характерним прикладом у цьому контексті стала праця Б.Миронова, в якій колишні землі ліквідованої імперією Запорозької Січі включено до «Степового району» Росії, натомість «Українським» реґіоном визначено лише Полтавську та Чернігівську ґубернії, а до «Південно-Західного краю Росії» віднесено Волинь, Поділля й Київщину. Утім, незаперечні факти та події, що мали місце в XVII-XVIII ст., свідчать про інше. Французький географ, італієць за походженням Н.Сансон (1600-1667 рр.) у 1641 р. опублікував карту, яку 1678 р. було видрукувано в Римі, де зображувалася країна під назвою «Україна - земля козаків» («Ukraina o Paese de Cosacchi»). Зображена автором територія охоплювала обидва боки Дніпра, поширюючись на Волинь, Полісся, Галичину. Але згадаймо ще лише про одну: англійця Р.Мордена стосовно «штатів» («держав») «Великої Польщі», де показано власне Польське королівство, Литву та Україну (на обох берегах Дніпра, а нижче під нею вміщено підпис «Запорозькі землі» («The Zaporovia lands»)). Так, підписання між козацькими старшинами, з одного боку, та московською владою - з іншого, «Коломацьких статей» (25 липня 1687 р.) помітно зачепило державницькі прероґативи Гетьманщини. Ще напередодні описаних вище міжнародних подій, а саме на початку 1680-х рр., із Запорожжя на південь Київщини з відома коронного польного гетьмана С.Яблоновського перейшло декілька сотень запорожців під орудою С.Палія. Починаючи від 1688 р. С.Палій через українського гетьмана та інших офіційних осіб періодично звертався до московського уряду з пропозицією возз’єднати підпорядковані йому землі Правобережжя з Лівобережжям, тобто йшлося про повноцінну Гетьманщину на обох берегах Дніпра. Якщо раніше він підписувався, як правило, полковник «Війська Речі Посполитої Запорозького», або «Війська його королівської милості Запорозького», то пізніше так: «Полковник його цісарської величності Війська Запорозького». У 1680-х рр. останній перебував на посаді богуслав- ського полковника, а 1692 р. польський уряд призначив його наказним гетьманом Правобережної України. Так, у листі шляхтича В.Красинського до І.Мазепи від грудня 1690 р. пропонувалося «уступить в Русскую державу» міста Волині та Пропойськ із повітами, які нібито перебували у залежності від того.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
