Проблема й поняття свободи преси: сутність, зміст, структура - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРобота виконана на кафедрі організації масовоінформаційної діяльності Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор ШКЛЯР Володимир Іванович, Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри міжнародної журналістики кандидат історичних наук, професор КРИВОШЕЯ Григорій Петрович, Київський міжнародний університет, декан факультету журналістики та телемистецтва Захист відбудеться “09” квітня 2004 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.34 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, адреса: 04119, м. З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка, адреса: 01033, м.Нині дискусії щодо свободи преси здебільшого точаться довкола риторичних питань і гіпотетичних моделювань стосовно того, якою має бути ця свобода - повною, абсолютною (і що це означає), або вона завжди обмежена, відносна (і наскільки), існує чи не існує свобода преси та політична цензура в Україні й т. ін. Але сьогодні постає необхідність перевести ці дискусії та відповідні наукові розвідки у площину структурування права на свободу преси, конкретизації змісту поняття “свобода преси” з метою чіткішого визначення останнього, розкриття його смислової сутності, уточнення й кращого розуміння його значення, бо зараз це поняття нерідко трактується практично з точністю до навпаки: мають місце його некоректне, помилкове тлумачення, свідоме й неусвідомлене (через брак відповідних знань) спотворення його змісту. Отже, розвязання й ступінь гостроти проблеми свободи преси значною мірою залежать від того, який смисл - істинний чи викривлений - ми вкладаємо в само поняття “свобода преси”: будь-яка свобода існує тільки за умови наповнення її конкретним змістом. Крім того, в працях вітчизняних теоретиків журналістики практично не міститься чітких науково обґрунтованих дефініцій поняття свободи преси неаксіоматичного характеру, виразно не показано відмінності свободи преси від свободи слова, свободи інформації, свободи журналістської діяльності та інших споріднених, близьких за значенням понять, недостатньо розкрито сутність, зміст і структуру свободи преси. здійснено одну з перших спроб в Україні проаналізувати співвідношення та встановити причинно-наслідковий взаємозвязок, подібність і відмінність значень таких споріднених понять, як “свобода преси”, “свобода вираження поглядів”, “свобода думки”, “свобода слова”, “свобода ЗМІ”, “свобода ЗМК (засобів масової комунікації)”, “свобода масової інформації”, “свобода інформації”, “свобода друку”, “свобода видавничої діяльності”, “свобода журналістської діяльності”, “свобода журналістської творчості”, показано смислову структуру кожного з них, дані їх конкретні визначення;У роботі досліджено проблеми розуміння свободи преси і наукові підходи до їх вирішення, визначено зміст і структуру основних інформаційних прав і свобод, дані нові дефініції й тлумачення низки ключових термінів журналістикознавства. Вивчено філологічні та філософські витоки свободи преси, історичний генезис цієї свободи, етапи й тенденції її розвитку, процес еволюції свободи преси, діалектику її трансформацій (переходу) з одного стану в інший. Зясовано зміст понять “свобода” і “преса” як двох складників словосполучення “свобода преси”. Категорію свободи преси проаналізовано в контексті філософії свободи, плюралізму існуючих у науці філософських концепцій (доктрин) свободи. Розглянуто проблеми співвідношення (кореляції) споріднених, близьких за змістом понять, що утворюють своєрідний синонімічний ряд: “свобода вираження (поглядів)”, “свобода думки”, “свобода переконань”, “свобода слова”, ”свобода преси”, “свобода друку”, “свобода ЗМІ”, “свобода ЗМК”, “свобода інформації”, “свобода масової інформації”, “свобода журналістської діяльності”, “свобода журналістської творчості”, “свобода видавничої діяльності”, уточнено семантику кожного з них.