Особливості "інформаційної" та "неінформаційної" концепції комунікації. Розгляд взаємодії формалізму і соціологізму у літературознавчому доробку Якубського, виходячи із засад названих концепцій комунікації. Комунікативна поведінка системи формалізму.
Проблема взаємодії формалізму і соціологізму у літературознавчому доробку Бориса Якубського2) розглянути взаємодію формалізму і соціологізму у літературознавчому доробку Якубського, виходячи із засад названих концепцій комунікації; 3) узагальнити отримані результати і зробити висновок про пояснювальну силу «інформаційної» та «неінформаційної» моделей комунікації для вивчення комунікативної поведінки системи формалізму. Вживаючи поняття «соціологізм» (а не «марксизм», «марксизм-ленінізм», «соціологічний метод»), розуміємо під ним систему, яка включає в себе перелічені феномени і яка успішно заповнила радянське культурне середовище; апеляція у поданій статті саме до соціологізму як системи дозволяє урівноважити учасників створеної комунікативної моделі. «Інформаційна» концепція вважається класичною у теорії комунікації і представлена численними прикладними моделями, з-поміж яких для вивчення поставленої у статті проблеми використаємо циркулярну модель комунікації Уілбура Шрамма, яка поєднує докладність опису комунікації та увагу до каналів звязку, притаманні базовій лінійній моделі Клода Шеннона та Уоррена Уівера («комунікатор - (повідомлення) - передавач - (сигнал) - (шум) - (отриманий сигнал) - приймач (відновлене повідомлення) - адресат» [3]), із врахуванням циклічності процесів спілкування (повідомлення - розшифровка / інтерпретація / кодування - повідомлення - розшифровка / інтерпретація / кодування -... Звертаючись до «інформаційної» моделі, зауважимо, що, хоча de jure у комунікації беруть учать три учасники (Якубський як український формаліст, російський формалізм, соціологізм), de facto взаємодія відбувалася між двома актантами у форматі «Якубський - російський формалізм соціологізм», оскільки два останні учасники становили конкуруючі системи, претендували на захоплення того самого середовища і користувалися одним каналом звязку (про що свідчить їх прагнення взаємного витіснення у процесі комунікації). Врахування циркулярності комунікації дозволяє простежити зміни у поведінці учасників взаємодії (адже отримання учасниками інформації про результат комунікативного акту дає їм змогу змінювати тактику дій), яку в аналізованому процесі можна охарактеризувати таким чином: інформаційний імпульс соціологізму з кожним новим актом комунікації посилюється, натомість формалізм, відчуваючи власне послаблення, шукає альтернативних шляхів впливу (наприклад, у передмові до «Поетики» (1923) Дмитра Загула Якубський висловлює міркування, які з рівною долею вірогідності могли відсилати і формалізму, і соціологізму - наприклад, про нестатичність сприйняття мистецтва і еволюційність поетики [13, с.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
