Проблема визначення стилів у сучасному мовознавстві - Реферат

Камянець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка Реферат на тему: «Проблема визначення стилів у сучасному мовознавстві»У сучасний період, коли активно розвиваються такі напрями лінгвістичних досліджень, як комунікативна лінгвістика, прагмалінгвістика, антропоцентрична лінгвістика, посилюється увага до проблем функціональної стилістики, а саме до застосування функціонально-стилістичного підходу під час розгляду мовних явищ, який “передбачає вивчення мовних одиниць різних рівнів у процесі їхнього реального використання в певній комунікативній ситуації”. Єрмоленко, - стосується стилю як цілісності, як певного динамічного явища, процесу, підпорядкованого комунікативним намірам, меті мовця”. “Те, що різні мовні засоби по-різному застосовуються у різних сферах спілкування, у різних сферах мовленнєвої діяльності - це безперечний факт, - пише Д.Шмельов, - він підтверджений численними спостереженнями над функціонуванням самої мови в суспільстві.Сьогодні існують різні підходи до класифікації функціональних стилів, кількість цих стилів та їх назви не збігаються. Виноградов ґрунтується на суспільних функціях мови - спілкування, повідомлення та впливу, внаслідок чого розрізняє такі стилі: ужитково-побутовий стиль (функція спілкування) ; ужитково-діловий, офіційно-документальний і науковий (функція повідомлення); публіцистичний і художньо-белетристичний (функція впливу) А.Коваль також визначає стилі за функціями мови: розмовний стиль (функція спілкування), науковий, діловий(функція повідомлення), публіцистичний і художній (функція впливу). Б. Чередниченко стверджує, що в основу визначення стилів мови варто покласти “мовні засоби та способи їх використання”. Учений виокремлює такі стильові різновиди: 1) мова живого усного загальнонаціонального спілкування, 2) офіційно-діловий стиль, 3) мова наукової і технічної літератури, 4) стилі масової радянської преси та агітаційно-масової публіцистики, 5) ораторський стиль, 6) мова художньої літератури та естетико-художньої публіцистики.Найпоширенішою у науковій літературі є на сьогодні класифікація, згідно з якою виділяють пять основних стилів мови: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній та розмовний стилі. Ми приєднуємося до думки тих учених, які відносять до функціонально-стилістичної системи мови лише основні стилі, тобто ті, які трапляються у всіх класифікаціях, це - науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній і розмовний стилі. Ленець, О.Пономаріва, Н.Ботвиної, М.Пентилюк), зіставлення цих позицій дає змогу відмітити і спільне, що виявляється у виділенні, насамперед 1) власне наукового (академічного) підстилю із жанрами текстів (монографія, рецензія, стаття, наукова доповідь, повідомлення, курсова й дипломна роботи, реферат, тези); 2) науково-популярного підстилю (науково-популярна література) та 3) науково-навчального (дидактичного) підстилю із жанрами текстів (підручники, посібники, лекції, бесіди). Марахова виділяє такі його підстилі: 1)законодавчий (закони, укази, статути, постанови); 2) дипломатичний (декларації, міжнародні договори, конвенції, комюніке, меморандуми, ноти, угоди, ультиматуми, міжнародні заяви, акти); 3) адміністративно-канцелярський(статути, інструкції, постанови, накази, розпорядження, договори, контракти, заяви, автобіографії, звіти, службові листи, доповідні, характеристики, свідоцтва, розписки та ін.). Колесник, характеризується такими підстилями: 1) власне публіцистичним (повідомлення, хроніка, прокламації, відкриті листи, передові статті, огляди міжнародного життя); 2) науково-публіцистичним (великі праці на теми сучасної політики, економіки та суспільних відносин, літературно-критичні статті, наукові та літературно-мистецькі огляди, рецензії); 3) художньо-публіцистичним (нариси, фейлетони, памфлети,мемуари, політичні доповіді).Аналіз мовознавчої літератури засвідчує, що функціональні стилі не можна змішувати з експресивними. Елементи нейтрального стилю є міжстильовими, тобто можуть уживатися в будь-якому функціональному стилі практично без обмежень. Єрмоленко, - створюють ґрунт для виникнення колоритно-стилістичних різновидів української мови, що урізноманітнюють, деталізують функціональні стилі сучасної української мови”. “Говорячи про будь-який функціональний стиль сучасної літературної мови чи то з погляду його формування, чи виявлення сучасних тенденцій розвитку, - пише академік - ми не можемо обминути проблеми співвідношення в кожному з них елементів високого (урочистого), середнього (нейтрального) і зниженого, розрахованого на збудження негативних емоцій”. У всіх стилях функціонують обидві форми (і усна, і писемна), проте для одних стилів (наукового, офіційно-ділового, публіцистичного, художнього, конфесійного та епістолярного), однак переважає писемна форма, а для інших (розмовного і ораторського) - усна.Питання про взаємодію стилів, взаємопроникнення елементів одного стилю в інший порушували у своїх працях В. Розглядають питання взаємодії стилів автори колективних монографій: “Мова і час.

План

Вступ

1. Функціональні стилі в українській мові

2. Основні стилі української мови, та їх підстилі

3. Використання функціональних стилів

4. Взаємодія стилів у текстах

Висновок

Список літератури