Ґрунтознавство в системі природничих наук, розвиток вчення про ґрунти. Склад, утворення і складові частини гумусу, його вбирна здатність ґрунту і реакція. Структура та фізичні властивості ґрунту. Вивітрювання гірських порід та фактори ґрунтоутворення.
Зміст Вступ Розділ І. Ґрунтознавство в системі природничих наук 1.1 Розвиток вчення про ґрунт 1.2 Охорона ґрунтів Розділ ІІ. Утворення і складові частини гумусу 2.2 Вбирна здатність ґрунту і його реакція Розділ ІІІ. Вивітрювання як чинник ґрунтоутворення 3.1 Структура та фізичні властивості ґрунту 3.2 Вивітрювання гірських порід та фактори ґрунтоутворення Висновки Список використаних джерел Вступ Наука про появу, будову, властивості, розвиток, поширення та способи раціонального використання ґрунтів називається ґрунтознавством. Завдання охорони ґрунтів полягають у втіленні в життя науково обґрунтованої системи організаційно-господарських, агротехнічних лісомеліоративних та гідротехнічних заходів, спрямованих на раціональне використання земельних ресурсів, збереження й підвищення родючості ґрунтів, відтворення їхньої продуктивності з метою найкращого використання всіх біологічних можливостей наземних екосистем. Ефективність цих заходів залежить від глибини якісних змін у ґрунтовому покриві, викликаних стихійним або антропічним впливом, а також від фізико-географічних і насамперед грунтово-кліматичних умов. Verwitterung f) - процес механічного руйнування та хімічної зміни гірських порід та мінералів земної поверхні та приповерхневих шарів літосфери під впливом різноманітних атмосферних агентів, ґрунтових та поверхневих вод, життєдіяльності організмів та продуктів їхнього розкладення. Пізніше, в 17-19 ст. нашої ери, були відмічені роботами: Ван-Гельмонта (рослини живляться водою), Теєра (гумусова теорія живлення рослин - рослини засвоюють з ґрунту органічні речовини і воду), Лібіха (теорія мінерального живлення рослин, яку експериментально підтвердили Кнопп і Сакс). Проте, ґрунтознавство набуло цілісної і системної основи після робіт Василя Васильовича Докучаєва, який є основоположником наукового ґрунтознавства. Слід відмітити також роботи в цій галузі В.І. Вернадського, К.К. Гедройца, І.І. Сибірцева, П.С. Косовича, О.Г. Дояренка та ін. Основоположником вчення про ґрунти є відомий російський учений В. В. Докучаєв. Вітрова ерозія поширена там, де немає перешкод сильним вітрам, і де відсутній природний рослинний покрив, що захищає поверхневі шари ґрунту, розораного на великих площах. На Україні найбільш небезпечні щодо виникнення вітрової ерозії степові та деякі лісостепові райони.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
