Проблема трансформації історичної правди у творчості І.С. Нечуя-Левицького - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук ПРОБЛЕМА ТРАНСФОРМАЦІЇ ІСТОРИЧНОЇ ПРАВДИ У ТВОРЧОСТІ І.С.НЕЧУЯ-ЛЕВИЦЬКОГОРобота виконана на кафедрі зарубіжної літератури Запорізького державного університету міністерства освіти і науки України. Науковий керівник доктор філологічних наук Тихомиров Володимир Миколайович, завідувач кафедри зарубіжної літератури Запорізького державного університету Офіційні опоненти доктор філологічних наук, професор Клочек Григорій Дмитрович, завідувач кафедри української літератури Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В.Винниченка, академік АН Вищої школи України кандидат філологічних наук, доцент Конончук Михайло Миколайович, доцент кафедри історії української літератури і шевченкознавства Київського національного університету ім. Захист відбудеться 9 червня 2000 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.02 при Запорізькому державному університеті (69060, м.Але факти доводять, що нечуєзнавство не спромоглося уникнути створення так званих “білих плям”: більшість статей, передмов, нарисів істориків, теоретиків літератури та її критиків характеризувалася вдаваним ігноруванням наявності історичних творів, зокрема історико-популярних нарисів, романів у творчому доробку письменника. Зважаючи на чималу за обсягом історіографічну (художню й науково-популярну) спадщину письменника, обєкт нашого дослідження окреслюється тематичною групою творів, які висвітлюють події доби Хмельниччини (конкретно - постать князя Єремії Вишневецького) й часів Виговщини (постать гетьмана Івана Виговського) в Україні XVII століття, зокрема історичними романами "Гетьман Іван Виговський", "Князь Єремія Вишневецький", а також до аналізу залучається матеріал історико-популярних нарисів "Український гетьман Богдан Хмельницький", "Український гетьман Іван Виговський", драма "В диму та полумї". Актуальність роботи зумовлена не тільки відсутністю подібного дослідження в українському літературознавстві, а й тим, що вивчення трансформаційних процесів історичної правди в історико-художній спадщині І.Нечуя-Левицького (нариси, драма, романи) значно доповнює наші уявлення про світоглядно-естетичні позиції, творчу манеру митця, розширює коло досліджень про художню та науково-популярну історіографію українських письменників другої половини - кінця ХІХ століття. Дисертація продовжує вивчення творчості І.С.Нечуя-Левицького, розпочате на кафедрі української літератури ЗДУ (колишнього ЗДПІ) у 60-х роках ХХ століття професором М.П.Тараненком, його виконано в руслі наукового напрямку “Література й історія“, включеного до комплексного плану науково-дослідних робіт Запорізького державного університету. простежити механізм трансформації письменником історичної правди в художню, залучаючи порівняльно-зіставний аналіз текстів романів "Князь Єремія Вишневецький", "Гетьман Іван Виговський" з матеріалами рукопису (роман "Князь Єремія Вишневецький"), драми, історико-популярних нарисів письменника, історичних праць М.Костомарова, О.Лазаревського, Й.Ролле, щоденника Б.Машкевича та ін.;1875, друк.1910), історико-популярні нариси "Унія та Петро Могила, Київський митрополит" (1875), "Перші київські князі Олег, Ігор, Святослав, святий Володимир і його потомки" (1876), "Татари й Литва на Україні" (1876), "Гетьман Богдан Хмельницький та козаччина" (1878), "Іван Виговський та Юрій Хмельницький, українські гетьмани" (1879), "Князь Олег, Святополк Окаянний, Ярослав Мудрий" (1879), "Руїна"(?), "Українські гетьмани Брюховецький та Тетеря" (1899), "З давніх часів: про Богдана Хмельницького" (1902), "Наша історія" (1909), "Хто були скіфи й сармати" (1915); історичні романи "Гетьман Іван Виговський" (напис. Позитивно оцінена історико-популяризаторська діяльність письменника була в кількох рецензіях, опублікованих в газеті "Киевский телеграф" (1875), журналі "Правда" (1879), в рецензії московського вчителя історії С.Васильківського (1878), в наукових працях дослідників сучасності: статтях "До характеристики седлецького періоду творчої біографії Нечуя-Левицького" (1971), "І.Франко про творчість І.Нечуя-Левицького" (1981), докторській дисертації "Літературно-естетичні погляди і творча практика І.С.Нечуя-Левицького" (1972), монографії "І.С.Нечуй-Левицький. Так, активізується друк історіографічної спадщини І.Нечуя-Левицького (Р.Міщук, М.Конончук); вказується на її звязки з працями і розвідками українських, російських і польських істориків (Р.Міщук, Н.Крутікова, В.Середа, О.Слоньовська); визначається місце "Івана Виговського", "Князя Єремії Вишневецького" в контексті української історичної романістики другої половини - кінця ХІХ століття (Є.Баран, Ю.Гречанюк, А.Нямцу); окреслюється проблематика творів (Є.Баран