Проблема свідомості у контексті взаємодоповняльності релігійного та наукового дискурсів - Автореферат

ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ІМЕНІ Г.С. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукРобота виконана в Національному аграрному університеті, Кабінет Міністрів України, м. Науковий керівник: доктор філософських наук, професор ЗАКОВИЧ М.М., (професор, професор кафедри культурології Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, Заслужений діяч науки і техніки України) кандидат філософських наук (старший науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України) Захист відбудеться „7 „квітня 200 р. о 14-00 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д.26. 161.03 в Інституті філософії імені Г.С.На перехресті тисячоліть проблема свідомості збурює науку, філософію та релігію. Дисертація має на меті дослідити проблему свідомості на основі постмодерної парадигми, яка легалізує інтегровану інтерпретацію знання сфер релігії та науки, охарактеризувавши її на основі понять, які потенційно співвідносяться через тотожні детермінанти, зокрема свідомість-душа, духовне-фізичне, раціональне-ірраціональне і т. і. Комплексний аналіз процесів взаємовідносин релігії та науки на основі вивчення найновіших богословських і наукових джерел дав змогу встановити, що в епоху постмодерну проблема свідомості може бути інтерпретаційним полем для синтезу науки та релігії. У проведеному згідно з поставленим науковими завданнями досліджені отримано низку результатів, які відзначаються науковою новизною: На основі уточнення змісту поняття “свідомості” в релігійній та науковій інтерпретаціях, у контексті історіософському та на сучасному етапі розвитку релігії та науки, приходимо до інтегрованого поняття ментального і духовного у антропософському форматі. Завдяки аналізу гносеологічної здатності свідомості встановлено, що пізнання як процес визначає інтенціональний інтерес людини до сфер, які осягає не тільки наука, але й релігія, при цьому останні не тільки не амбівалентні, але й доповняльні.У першому розділі - “Проблема свідомості в контексті взаємодії наукового та релігійного світоглядів: історіософія і методологія дослідження” - висвітлюється специфіка дослідження проблеми свідомості у її історико-філософському, релігійному та науковому генезисі, подається огляд джерел, де аналізується її сучасна інтерпретація. Друга половина ХХ століття характеризується початком виникнення принципів постнекласичної методології, вона розширила межі застосування знань про свідомість (зокрема у галузі фізики і релігії). Окреслення аналогій у методології науки і релігії, відсутність антагонізму між уявленням релігії про Бога та відкриттями у галузі теоретичної фізики, сприяло розвитку інтерпретацій свідомості на основі “квантової аналогії”, “духовної енергії”, “образу і подоби Бога”, що окреслилося у працях В.Войно-Ясенецького, О.Меня, Н.Вінер, Н.Бор, В.Гейзенберг. У другому підрозділі - “Методологія відношення релігія-наука: від єдиного знання до доповняльності” - висвітлюється специфіка дослідження взаємовідношення релігії та науки у залежності від історичної парадигми, яку у загальному можна розділити на три стани (у відповідності із відношенням між релігією та наукою): єдине знання - релігія і наука перебувають у недиференційованому звязку (Премодерн), дезінтеграція знання на релігійне і наукове та антагонізування однієї з іншою (Модерн), становлення процесу комплементарності релігії та науки, віднаходження спільних позицій (Постмодерн). В українській науковій думці закладена основа для дослідження процесу зближення науки та релігії на засадах кібернетики, інформатики, через порівняння їх знання із релігійним досвідом про керування процесами (В.Обухов, О.Лазарєв). у сучасному українському релігієзнавстві досліджується історико-порівняльна взаємодія релігії та науки, на підставі чого можна вести мову про необхідність врахування знання про надприродне, зважаючи на здобутки постсекулярної доби.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ