Проблема суб’єкта історичного процесу в українській філософії кінця XIX – першої чверті XX століть - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукРобота виконана на кафедрі філософії філософського факультету Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Міністерства освіти і науки України Возняк Степан Михайлович, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, професор кафедри філософії Захист відбудеться 19 травня 2005 р. о 15.30 на засідання спеціалізованої вченої ради Д 35.051.02 при Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79002, м.Львів, вул. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м.Розпад тоталітарних систем, загострення боротьби народів за національні держави, з одного боку, інтеграційні процеси руху сучасного світу до нового рівня єдності історії - з іншого, помножені на невпинне зростання ваги людської субєктивності, зумовлюють суттєві зміни у бутті спільнот, людини. Актуальність дослідження проблеми субєкта історії зумовлена також особливістю сучасного етапу розвитку України, який у контексті процесів націотворення і розбудови держави характеризується руйнуванням старих форм суспільного буття та активними пошуками нових; зміною соціальних парадигм; прагненням виявити та запровадити адекватні моделі соціального устрою. Пошуки шляхів, засобів і сил, які можуть активізувати процеси розбудови української держави й культури, сприяти подоланню кризових явищ, що мають місце в українському суспільстві сьогодні, потребують визначення субєкта і рушійних сил національного відродження. Серед малодосліджених питань продовжує залишатись проблема субєкта історії у філософських концепціях українських діячів кінця ХІХ - першої чверті ХХ століть, розуміння його як соціальної цінності. Дисертаційне дослідження виконано в межах комплексної теми, над якою працює кафедра філософії філософського факультету Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника "Філософська і суспільно-політична думка України: історія і проблеми розвитку в умовах трансформованого суспільства", та в межах тематичних планів науково-дослідних робіт університету "Духовні цінності українського народу: джерела, сучасний стан, формування" (0197У013273).Однак багато дослідників, котрі осмислювали соціальні проблеми чи проблеми філософії історії в українській філософській думці в контексті певної епохи або ж творчості окремого мислителя, частково торкалися даного питання. Зокрема, методологічні засади вченого, паралельно із його концепціями субєкта історії, досліджували В.Березинець, В.Будз, І.Витанович, О.Домбровський, А.Карась, Б.Крачковський, Є.Макарчук, В.Лисий, В.Тельвак, Н.Черниш; формування і зміст історіософських поглядів ученого у своїх численних публікаціях вивчали Л.Винар і О.Пріцак; спектр філософських поглядів мислителя щодо релігії та її місця в історії аналізували Л.Кондратик, О.Кондратик, В.Ульяновський; його соціологічні і політологічні погляди опрацьовували М.Кашуба, О.Копиленко та інші дослідники. Другий розділ - "Проблема місця та ролі субєкта історії у філософській думці України кінця ХІХ - першої чверті ХХ століть" - складається з трьох підрозділів і присвячений аналізу аксіологічних систем провідних історіософських напрямків України зазначеного періоду та місцю в них конкретних субєктів історії, а також розкриттю поглядів представників цих напрямків на питання ролі субєктів в історичному процесі. Задля адекватного аналізу аксіологічних ієрархій субєктів історії, вироблених українськими суспільно-політичними та історіософськими напрямками періоду, пропонується типологія субєктів історії відповідно до оцінок значущості їхньої діяльності в суспільних процесах. "Субстанційна традиція української філософії щодо ролі субєкта історії" - висвітлюються варіанти розвязання питання ролі індивідуальних та колективних субєктів в історії, запропоновані мислителями демократично-соціалістичного (зокрема В.Антоновичем, М.Драгомановим, М.Павликом, С.Подолинським, М.Грушевським) і націонал-демократичного (Б.Грінченком, Т.Зіньківським, Лесею Українкою, І.Франком) напрямків народницької парадигми, а також ідеологом чинного націоналізму Д.Донцовим.

Основний зміст дисертації