Системний аналіз художніх втілень смерті в поезії першої половини XIX ст. Виділення особливостей романтичної свідомості, які вплинули на формування образу смерті. Причини підвищеного інтересу романтичної літератури до смерті як до явища і як до персони.
ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В.І. АВТОРЕФЕРАТ дисертації не здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукДисертація відроджує традиції дореволюційного літературознавства і філософії: розглядати смерть як категорію культури, а ставлення до смерті як частину світогляду людини певного історичного періоду. Праці, присвячені смерті в російській літературі, можна знайти у збірниках останніх років (“Вечные” сюжеты русской литературы: “Блудный сын” и другие”, “Художественное мышление в литературе ХІХ-ХХ веков”, “Христианство и русская литература”, “О вы, которых ожидает отечество...” та ін.), в яких дається аналіз поетики окремих творів про смерть (Ю.М.Нікішов, А.В.Ільїчов, С.А.Єфімова, П.А.Гапоненко) або пропонується філософська концепція усвідомлення смерті конкретним поетом (М.Ф.Мурянов, О.Г.Постнов, С.А.Кибальник, Н.Є.Смирнова). В.І.Вернадського, які досліджують закономірності розвитку, традиції та новаторство російської і світової літератури, проголошують цілісний підхід до літератури як частини культури епохи, вважають ставлення до смерті важливим складником світобачення художника, вивчають поетичні втілення ідеї смерті. Мета і задачі дослідження - зясувати причини популярності теми смерті в російській поезії першої половини XIX століття; створити систему художніх образів, що втілюють смерть, у тому числі дуже поширених та індивідуальних символів, які використовуються поетами в розкритті теми смерті; зясувати характер звязку між втіленням художником ідеї смерті та його релігійними й естетичними поглядами. Така смерть була акуратна і елегантна, це була своєрідна пародія на смерть, гра, але примітний сам факт: людей Нового часу вже не задовольняло споглядання есхаталогічних церковних полотен, вони бажали наблизити смерть до себе.У дисертації смерть розглядається як категорія культури, а відношення до смерті як важлива складова світогляду людини певного історичного періоду. Було зясовано, які особливості романтичної свідомості вплинули на формування образу смерті в російській поезії першої половини XIX століття. Внаслідок проведеного дослідження установлено, що романтичним шануванням “піднесеної” смерті переборено багатовіковий страх перед нею. Світське столичне життя першої половини XIX століття було заповнене небезпечними задоволеннями, а в ролі судді в кривавих розвязках запрошували смерть. В результаті аналізу російської поезії першої половини XIX століття виявлено типи зображення Смерті, головні з яких такі: негативний образ людино-і звіроподібної істоти, позитивні образи - “добрьій гений”, і смерть - втілення найвищої справедливості.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
