Джерела іонізуючих випромінювань природних та антропогенних радіоактивних елементів. Вплив радіації на організм людини. Генетичні наслідки радіації. Види променевої хвороби. Основні заходи захисту населення при виникненні радіоактивного забруднення.
КОНТРОЛЬНАЯ РАБОТАЗначні досягнення людського розуму стало причиною великого людського лиха. Радіоактивність існувала на Землі задовго до зародження життя. Ядра атомів нестійких елементів перетворюються на ядра атомів інших елементів. Так відбувається у природі радіоактивний розпад, виникає радіоактивність. Іонізуюча спроможність випромінювання визначається питомою іонізацією, тобто числом пар іонів, що утворюються частинкою в одиниці обєму, маси середовища або на одиниці довжини шляху.У 1896 році французький вчений Анрі Беккерель випадково виявив, що після тривалого зіткнення зі шматком мінералу, що містить уран, на фотографічних пластинках після проявлення зявилися сліди випромінювання. Пізніше цим явищем зацікавилися Марія Кюрі (Автор терміну "радіоактивність") і її чоловік Пєр Кюрі. У 1898 році вони виявили, що в результаті випромінювання уран перетворюється в інші елементи, які молоді вчені назвали полонієм і радієм. Незважаючи на це дослідження тривали, і в результаті людство має у своєму розпорядженні вельми достовірні дані про процес протікання реакцій у радіоактивних масах, значною мірою обумовлених особливостями будови і властивостями атома. Ланцюжок перетворень супроводжується випромінюваннями: у спрощеному виді, випущення ядром двох протонів і двох нейтронів (а-частки) називають а-випромінюванням, випущення електрона - b-випромінюванням, причому обидва ці процеси відбуваються з виділенням енергію.У малих дозах радіаційне випромінювання може стати каталізатором процесів, що приводять до раку, чи до генетичних порушень, а у великих дозах часто приводить до повної чи часткової загибелі організму внаслідок руйнування кліток тканин. Складність у відстеженні послідовності процесів, викликаних опроміненням, зумовлена тим, що наслідки опромінення, особливо при невеликих дозах, можуть проявитися не відразу, і найчастіше для розвитку хвороби вимагаються роки чи навіть десятиліття. найбільш нешкідливе (випромінювання характеризується найбільшою проникаючою здатністю (його може затримати лише товста плита з матеріалів, що мають високий коефіцієнт поглинання, наприклад, з бетону чи свинцю)). Тому, щоб одержати найбільше достовірну інформацію про ступінь ризику, необхідно враховувати відповідні коефіцієнти чутливості тканин при розрахунку еквівалентної дози опромінення: - 0,03 - кісткова тканина; Так, наприклад, дози порядку 100 г. приводять до смерті через кілька днів чи навіть годин внаслідок ушкодження центральної нервової системи, від крововиливу, в результаті дози опромінення в 10-50 г. смерть настає через один-два тижня, а доза в 3-5 грам грозить обернутися летальним результатом приблизно половині опромінених.Малі дози опромінення можуть «запустити» ще не до кінця вивчений ланцюг подій, який призводить до онкологічних захворювань чи до генетичних пошкоджень. При великих дозах радіація може руйнувати клітини, пошкоджувати тканини органів і бути причиною швидкої загибелі організму. А вроджені пороки розвитку та інші спадкові хвороби, викликані пошкодженням генетичного апарату, проявляються лише в наступних поколіннях: це діти, внуки і ще більш віддалені нащадки індивіду, який був опромінений. В той час як ідентифікація «гострих» наслідків від дії великих доз опромінення не викликає труднощів, віднайти віддалені наслідки від малих доз опромінення майже завжди виявляється дуже важко. Проникаючи в тканини організму, альфа і бета-частинки втрачають енергію внаслідок електричних взаємодій з електронами тих атомів, біля яких вони проходять (гама-випромінювання і рентгенівські промені передають свою енергію речовині декількома способами, які в кінцевому результаті також призводять до електричної взаємодії).Вражаючий вплив проникаючої радіації на Людину і на стан її працездатності залежить від величини дози випромінювання і часу, що пройшов після вибуху. У залежності від дози випромінювання розрізняють чотири ступені променевої хвороби: першу (легку), другу (середню), третю (важку) і четверту (вкрай важку). Променева хвороба I ступеня виникає при сумарній дозі випромінювання 150-250 Р. Променева хвороба II ступеня виникає при сумарній дозі випромінювання 250-400 Р. Променева хвороба III ступеня настає при дозі 400-700 Р.Прихований період складає кілька годин.Радіоактивне забруднення є наслідком аварій на радіаційно небезпечних обєктах (РНО), а також аварій транспортних засобів з ядерними енергетичними установками або установками, що перевозять радіаційні речовини (PP). Аварії на радіаційне небезпечних обєктах можуть супроводжуватися також пожежами, руйнуваннями й іншими наслідками. При загрозі чи виникненні аварії на РНО директором або диспетчером обєкта здійснюється оповіщення начальника ЦО міста, рішенням якого після попередньої оцінки ситуації вводяться відповідні плани щодо захисту населення, а також оповіщаються про небезпеку сусідні краї, області і республіки без обласного поділу.
План
Зміст
Вступ
1. Радіація і життя
2. Дія радіації
2.1 Біологічна дія радіаційного випромінювання на людину
2.2 Променева хвороба
3. Радіаційна безпека
Висновок
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
