Дослідження епістолярію другої половини XIX – початку XX століття на Україні. Мовознавчі проблеми походження та самобутності української мови, її суспільного функціонування. Перспективи розвитку та джерела збагачення нової літературної мови України.
Прикарпатський університет імені Василя Стефаника Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукНауковий керівник доктор філологічних наук, професор Бучко Дмитро Григорович, Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, кафедра українського та загального мовознавства, завідувач. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Полюга Лев Михайлович,Інститут українознавства імені Івана Крипякевича НАН України, провідний науковий співробітник. кандидат філологічних наук, доцент Лесюк Микола Петрович, Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, кафедра словянських мов, завідувач. Захист відбудеться “27” грудня 2000 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.02 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук у Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника (76000, м.Піднесення епістолярної культури спостерігалося в Україні в ХІХ - на початку ХХ ст. Епістолярій дає змогу детальніше зясувати погляди багатьох культурних діячів, серед них і мовознавців, на перспективи мовного розвитку в Україні у досліджуваний період, їх підходи до нормалізації нової української літературної мови. Так, П.Куліш у листі до М.Павлика від 28 листопада 1892 р. зазначав: “От би хто зробив хороше діло: той, хто позбирав би мої листи не ради мого я, а задля того, про що се ж писано”. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб зясувати коло мовознавчих питань, відображених в епістолярії українських культурних і громадських діячів другої половини ХІХ - початку ХХ ст., дослідити, як автори листів розвязували актуальні для свого часу проблеми літературного вживання української мови та її нормалізації. Ця мета зумовлює такі часткові завдання дисертаційного дослідження: встановити, як у листах висвітлювались питання походження, самобутності української мови, а також джерельної бази нової української літературної мови та перспектив її розвитку;У першому розділі “Проблеми розвитку та функціональної розбудови української мови в листах другої половини XIX - початку XX століття” розглянуто, як у листах висвітлювалися проблеми походження та самобутності української мови, а також особливості становлення нової української літературної мови, визначалася її джерельна база. При цьому наголошувалось, що освіта здійснювалася чужою для українців мовою: російською - у Східній Україні, польською, німецькою, румунською, угорською мовами - у Західній. Такий стан шкільної справи для українських культурних діячів був неприйнятний, бо “освіта народу на його рідній мові - то головна засада, нарід наш мусить піднятись у розвитку до інших освічених народів, остаючись тим часом народом українським” (лист П.Грабовського до В.Лукича від 10 серпня 1893 р.). У цьому процесі активну роль відіграли видатні українські майстри художнього слова, які свою позицію, свої погляди на мову висвітлювали і в листах, зокрема, Г. Смаль-Стоцький, А.Кримський (лист до Б.Грінченка від 23 лютого 1892 р. та від 29 серпня 1892 р.), М.Коцюбинський (лист до В.Гнатюка від 22 листопада 1899 р.), І.Франко (лист до С.Єфремова від 28 жовтня 1901 р.) - пропонували поєднати наддніпрянські мовні риси з певними західноукраїнськими.У висновках узагальнено результати проведеного дослідження епістолярію другої половини XIX - початку XX ст.: 1. У листах зазначеного періоду висвітлювався ряд важливих лінгвістичних питань, що стосуються розвязання проблем походження, самобутності української мови, обговорювалися особливості її суспільного функціонування, зясовувалися шляхи, перспективи розвитку нової української літературної мови, зближення її варіантів, що формувалися на різній джерельній базі. Він містить значну кількість конкретних рекомендацій щодо функціонування одиниць різних рівнів мовної системи. Це засвідчує особливу цінність листів як історичного джерела, що виявляє важливі моменти становлення й утвердження єдиних норм нової української літературної мови. Інтерпретація мовних явищ із погляду доцільності чи недоцільності використання певних форм, конструкцій, лексем є подекуди дискусійною, що відбиває різні підходи авторів листів до нормалізації.
План
2. Основний зміст дисертації
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
